ІВАСЮК Михайло Григорович

ІВАСЮ́К Михайло Григорович

• ІВАСЮК Михайло Григорович

(25.XI 1917, м. Кіцмань, тепер Чернів. обл.)

- укр. рад. письменник, фольклорист, канд. філол. наук з 1972. Закінчив 1949 Чернів. ун-т. Працював фельдшером, учителював, викладав 1964 — 87 у Чернів. ун-ті. Друкується з 1949. У зб. оповідань "Відламана галузка" (1963), повістях "Двобій" (1967), "Весняні громовиці" (1970), романах "Червоні троянди" (1960), "Вирок" (1975), "Серце не камінь" (1978), "Пташка піднебесна" (1985) відтворив боротьбу трудящих Пн. Буковини за возз'єднання з Рад. Україною, показав мужність рад. людей у Великій Вітчизн. війні. Романи "Балада про вершника на білому коні" (1980) та "Лицарі великої любові" (1987) — худож. екскурс в історію Буковини 17 ст. Опубл. повість-спогад про В. Івасюка "Монолог перед обличчям сина" (1988). Один з упорядників збірників "Казки Буковини. Казки Верховини" (1968), "Чарівне горнятко" (1971); упорядник (і автор супровідних статей, приміток) "Казок Буковини" (1973), "Творів" С. Воробкевича (1986). Портрет с. 293.

♦ Тв.: Балада про вершника на білому коні. К., 1968; Рос. перекл. — Баллада о всадвике на белом коне. М., 1984.

■ Літ.: Лесин В. М. Ровесник Жовтня (Літературний портрет М. Івасюка). "Українське літературознавство", 1980, в. 35.

Б. І. Мельничук.