ІВАШКЕВИЧ (Iwaszkiewicz) Ярослав

ІВАШКЕ́ВИЧ (Iwaszkiewicz) Ярослав

• ІВАШКЕВИЧ (Iwaszkiewicz) Ярослав

(20.II 1894, с. Кальник, тепер Іллінецького р-ну Вінн. обл. — 2.III 1980, с. Стависько побл. Варшави)

- польс. письменник, перекладач і громад. діяч. Навчався 1912 — 18 у Києві — на юрид. ф-ті ун-ту і в консерваторії. 1918 виїхав до Варшави, входив до літ. об'єднання поетів-традиціоналістів "Скамандр". Під час 2-ї світової війни брав участь в антифашист., патріотич. русі. Тривалий період був головою Спілки польс. письменників, депутатом сейму. Ранні твори тематично пов'язані з київ. періодом життя (поема "Молодість пана Твардовського", 1912 — 15; збірки поезій "Восьмивірші", 1919; "Діонісії", 1922; повість "Зенобія Пальмура", 1920). Вони позначені вишуканістю мови, естетським снобізмом, впливами рос. і франц. символізму, акмеїзму та неокласицизму. В повісті "Місяць сходить" (1925), романах "Змова мужчин" (1930), "Червоні шити" (1934), "Блендомірські пристрасті" (1938), оповіданнях "Пани з Вілька" (1933), "Сонце в кухні" (1938) та ін. посилюється увага до істор.-філос. і моральних проблем польс. інтелігенції в умовах політ. і духовної кризи. У збірках віршів "Повернення в Європу" (1931), "Інше життя" (1937), п'єсах "Літо в Ноані" (1936 — 37, з життя Ф. Шопена), "Маскарад" (1939, про О. Пушкіна) виявляються зацікавленість і тривога І. за долю соціальних і гуманістич. цінностей польс. і світової л-ри різних епох. Психол. повість "Мати Йоанна від Ангелів" (1946) стилізовано в дусі польс. барокко. Високі моральні якості народу розкриваються у збірках оповідань "Стара цегельня" і "Нова любов та інші оповідання" (обидві — 1946). Повість "Млин на Лютині" (1946) — про боротьбу польс. народу проти фашист. поневолювачів. Худож. досконалість, афористичність, психол. проникливість вислову характерні для віршів повоєнного періоду: збірки "Олімпійські оди" (1948), "Коси осені" (1954), "Темні стежки" (1957), "Завтра жнива" (1963), "Цілий рік" (1967), "Ксенії та елегії" (1970), "Карта погоди" (1977). Найвизначнішим твором І. є морально-філос. роман-епопея "Слава і хвала" (1956 — 62), в якому відображено духовні пошуки різних кіл польс. інтелігенції 10 — 40-х pp., шлях до оновленої Польщі. Ін. твори І. також позначені широтою тематич. зацікавлення й оригінальністю худож. інтерпретації явищ культур. і сусп. життя: роман-есе "Шопен" (1955), п'єси "Одруження пана Бальзака" (1959), "Космогонія" (1967), повість "Коханці з Марони" (1961), літ.-біогр. нариси "Петербург" (1976) та ін. Автор численних праць з питань л-ри, музики, живопису, малярства, театру тощо. Залишив проникливі характеристики творчості О. Радищева, О. Пушкіна, І. Тургенєва, Л. Толстого, А. Чехова, К. Паустовського. Перекладач творів Л. Толстого, А. Чехова, Т. Шевченка, М. Рильського, М. Бажана та західноєвроп. письменників. До укр. тематики звернувся у трилогії "Слава і хвала", в повісті "Заруддя" (1976), ряді віршів, оповідань і есе, незакін. кн. "Подорож по Україні". Численні статті, спогади, відгуки І. позначені глибоким знанням укр. фольклору, творчості Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини, М. Бажана, М. Рильського. Переклав вірші "Заповіт" і "Чого мені тяжко, чого мені нудно" Т. Шевченка. Окремі твори І. переклали М. Бажан, Д. Павличко, О. Медущенко, О. Лєнік, Вал. Шевчук та ін. Лауреат Міжнар. Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" (1970). Нагороджений рад. орденом Дружби народів (1974). Портрет с. 296.

Тв.: Укр. перекл. — Україна — батьківщина моя "Всесвіт", 1964, № 4; Новели. К., 1974; Особлива антологія. "Всесвіт", 1976. № 12; Книжки, привезені з України. "Всесвіт", 1978, № 1; Твори. К., 1979; Слава і хвала, т. 1 — 2. К., 1984; Шопен. К., 1989; Рос. перекл. — Собрание сочинений, т. 1 — 8. М., 1976 — 80; Люди и книги Статьи, эссе. М., 1987.

Літ.: Витт В. Ярослав Ивашкевич В кн.: Писатели Народной Польши. М., 1976; Вервес Г. Д. Ярослав Івашкевич. К., 1978; Павличко Д. Уклін Ярославу Івашкевичу В кн.: Івашкевич Я. Твори. К., 1979; Бажан М Видатна книга видатного письменника. В кн.: Бажан М. Твори, т. 4. К., 1985; Вервес Г. Д. Ярослав Ивашкевич. М., 1985; Воспоминания о Ярославе Ивашкевиче. М., 1987; Павличко Д. Уранія — його сестра і муза. — Два дні з Ярославом Івашкевичем. Діалог майстрів В кн.: Павличко Д. Біля мужнього світла. К., 1988.

Г. Д. Вервес.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me