ІЗМАРАГД

ІЗМАРА́ГД

• ІЗМАРАГД

(грец. σμάραγδος — смарагд, ізумруд)

- літ. збірник реліг.-повчального змісту, що склався на Русі у 13 — 14 ст. і поширювався серед сх. слов'ян у численних списках до 18 ст. Існували три редакції І., кожна з яких містить бл. 100 слів і повчань. Дві з цих редакцій дійшли до нас у багатьох копіях, що мають виразно український характер. Збірки є зводом церк. т-а морально-побутових норм, викладених афористично. Авторами І. були ранньохристиянські, візант. і давньорус. письменники Іоанн Златоуст, Григорій Богослов, Василій Великий, Євсевій, Нифонт, Геннадій, Кирило Туровський та ін. З церк. позицій викладалися правила поведінки в громад. житті, побуті: слова про "багатих і немилостивих", друзів, "добрих" і "злих" жінок, "како іміти челядь", "о наказанії дітем", "о женитві і любодіянії" та ін. Окремо виділяється група слів про "почитаніє книжноє": рекомендується пильно читати книги, заглиблюватись у їхній зміст, пам'ятати прочитане, здобуті в книгах знання використовувати для навчання інших і осуду тих, хто не хоче зрозуміти істини, не величатися "книжною мудрістю". Давньорус. І. знайшов відбиття у новій укр. л-рі. Спираючись на слова 1. про "почитаніє книжноє", І. Франко створив поетичний афоризм:

Книги — морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

І. Франко окремі сюжети (образи і символи) І. використав у зб. поезій "Мій Ізмарагд".

■ Літ.: Яковлев В. А. К литературной истории древнерусских сборников. Опыт исследования "Измарагда". Одесса, 1893; Перетц В. Н. К истории литературного движения на Украине в XV в. Опыт перевода "Измарагда". Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI — XVIII веков. "Сборник по русскому языку и словесности АН", 1929, т. 1, в. 3; Творогов О. В. Измарагд. "Труды Отдела древнерусской литературы", 1985, т. 39.

О. В. Мишанич.