ізоколон
ізоколо́н
• ізоколон
(від грец. ίσόκωλον — рівночленність)
- риторична фігура, кількаразовий повтор на невеликому відрізку худож. тексту одних і тих же слів або частин речення (колонів), розміщених в однаковому синтаксичному порядку, тобто синтаксичний паралелізм, анафора і т. п. І. використовується з метою емоційного забарвлення мови худож. творів. Немало прикладів І. є в ораторській прозі л-ри Київської Русі, творах М. Гоголя, О. Довженка А. Малишка, Д. Павличка та ін.
■ Літ.: Гіршман М. М. Ритм прози. "Радянське літературознавство". 1968, № 2.
М. М. Сулима.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ізоколон — (гр. іso — однаковий, kolon — гілка) риторична фігура, при якій у двох або кількох відрізках мови частини речення розміщені в однаковому порядку, повна синтаксична й інтонаційна відповідність частин речення... Словник стилістичних термінів
- ізоколон — ІЗО́КОЛОН, у, ч., літ. Риторична фігура, в якій у двох або кількох відрізках мовлення частини речення розміщені в однаковому порядку. Прийом ізоколону створює повний паралелізм (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- ізоколон — ізоколо́н іменник чоловічого роду стилістична фігура Орфографічний словник української мови
- ізоколон — -а, ч. Риторична фігура, при якій у двох або кількох відрізках мови частини речення розміщені в однаковому порядку; паралелізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ізоколон — ізо́колон (грец. ίσόκωλον, від ϊσος – однаковий і κώλον – гілка) риторична фігура, при якій у двох або кількох відрізках мови частини речення розміщені в однаковому порядку, повний паралелізм. Словник іншомовних слів Мельничука