ізометризм

ізометри́зм

• ізометризм

(від. грец. ίσος — рівний, однаковий і μέτρον — міра)

- метрична рівномірність рядків у квантитативному віршуванні, побудованому на врахуванні часу, потрібного для вимови складу. За одиницю часу приймалася тривалість короткого складу — мори; довгий склад дорівнював двом морам. Однакові комбінації коротких і довгих складів утворювали стопи. Рівність стоп за тривалістю вимови була характерна, напр., для антич. гекзаметра: трискладову чотириморну стопу дактиля можна було замінити двоскладовою, але також чотириморною — спондеєм. В ін. розмірах довгі склади замінялися короткими, напр., один довгий склад — двома короткими (пірихій). Все це урізноманітнювало ритміку антич. вірша. До характеристики квалітативного віршування, де враховується не тривалість складів, а їхня акцентна якість, принцип І. не застосовується.

Літ.: Якубський Б. Наука віршування. К., 1922; Холшевников В. Основы стихсведения. Л., 1962; Жирмунский В. Теория стиха. Л., 1975.

Н. В. Костенко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me