ІЛЬЇНСЬКИЙ Григорій Андрійович

ІЛЬЇ́НСЬКИЙ Григорій Андрійович

• ІЛЬЇНСЬКИЙ Григорій Андрійович

[11 (23).III 1876, Петербург — 14.XII 1937]

- рос. та укр. рад. філолог, чл.-кор. АН СРСР з 1921. Закінчив 1898 Петерб. ун-т. Працював у Харків. ун-ті (з 1907), професор Ніжин. істор.-філол. ін-ту (з 1909), Юр'євського (тепер Тартуський) ун-ту (з 1916), Сарат. (з 1920), Моск. (з 1927) ун-тів. Досліджував питання походження слов'ян. мов і писемності, праслов'ян. мови, літературознавства, палеографії, текстології, міфології: "Лекції з історії південнослов'янських літератур" (1908), "Грамоти болгарських царів" (1911), "Праслов'янська граматика" (1916), "До питання про асиміляцію голосних в українській мові" (1926), "Нарис систематичної кирило-мефодіївської бібліографії" (1934). йому належать серії статей "Слов'янські етимології" (чимало з них присвячено походженню укр. слів), "Українські етимології" (1933). Підготував до видання багато старослов'ян. та ін. пам'яток (Служебку мінею 12 — 13 ст., середньоболг. листки Ундольського 12 — 13 ст., Сліпченський апостол 12 ст., "Златоструй" 11 ст. А. Ф. Бичкова тощо). Досліджував л-ру Київ. Русі ("Хто Троян у „Слові о полку Ігоревім"", 1930). Опубл. рецензії на фольклорні видання В. Гнатюка, В. Шухевича, праці А. Кримського, І. Свєнціцького та ін. Незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

Літ.: Журавлев В. К. Григорий Андреевич Ильинский. М., 1962.

М. А. Жовтобрюх.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me