ілюстративність

ілюстрати́вність

• ілюстративність

(від лат. illustro — освітлюю, пояснюю)

- у літературознавстві і літературній критиці умовне поняття, яке означає використання літ.-худож. форми для вираження (ілюстрування) загальновідомих істин, сусп. ідей і проблем, уже розроблених іншими формами сусп. свідомості (історія, філософія, політекономія тощо). Термін "ілюстративність" широко застосовується в літ. критиці з серед. 50-х pp., коли почалося викриття ідеології культу особи, яка сковувала творчу ініціативу митців і штовхала л-ру на шлях кон'юнктурних "відгуків" на певні сусп. події. В ілюстративних творах відсутній елемент худож. відкриття, творчого осмислення дійсності; вони є, по суті, імітацією худож. творчості. Схематизм образів, вторинність думок — ці риси, що властиві ілюстративним творам, суперечать природі мист-ва, принципам реалізму і худож. правди.

■ Літ.: Новиченко Л. Не ілюстрація — відкриття! К., 1967; Брюховецький В. С. Критика в сучасному літературному процесі. К., 1985.

В. П. Іванисенко.