ІЛЬЇН Василь Семенович

ІЛЬЇ́Н Василь Семенович

• ІЛЬЇН Василь Семенович

[1 (14).I 1901, Київ — 13.VII 1963, там же]

- укр. рад. мовознавець, канд. філол. наук з 1946. Закінчив 1935 Київ. ун-т. Працював з 1938 в Ін-ті мовознавства АН УРСР, одночасно викладав українську мову з Київ. ун-ті. Досліджував питання історії укр. літ. мови, стилістики, словотвору, граматики, історії перекладу тощо. Ряд праць присвятив вивченню мови й стилю поетич. творів Т. Шевченка ("Народність у порівняннях Т. Г. Шевченка", 1949; "Лексична синоніміка Т. Г. Шевченка", 1955; "Мова творів Т. Г. Шевченка", 1957; "Емоційна лексика в поезіях Т. Г. Шевченка", опубл. 1968, тощо). Вивчав мовно-стилістичні особливості перекладів творів О. Пушкіна, що їх здійснили М. Рильський, П. Тичина, А. Малишко та ін. ("Українські переклади поезій О. С. Пушкіна", 1949; "Українські переклади творів О. С. Пушкіна", 1952). Один з авторів "Курсу сучасної української літературної мови" (т. I, 1951), "Курсу історії української літературної мови" (т. 1, 1958), один з укладачів та редакторів третього і четвертого томів "Українсько-російського словника" (т. 1 — 6, 1953 — 63) тощо.

Літ.: Паламарчук Л. С., Скрипник Л. Г. Василь Семенович Ільїн. "Мовознавство", 1976, № 1.

М. А. Жовтобрюх.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me