ІНДЖІЄВ Ліджі Очирович

ІНДЖІ́ЄВ Ліджі Очирович

• ІНДЖІЄВ Ліджі Очирович

(8.XI 1913, с. Годжур, тепер Приозерного р-ну)

- калм. рад. письменник, нар. поет Калм. АРСР з 1973. Член КПРС з 1938. Закінчив 1938 Моск. ін-т журналістики. Учасник Великої Вітчизн. війни. Пише калм. і рос. мовами. Автор збірок віршів "Радість" (1940), "Джерело", "Наша сила" (обидві — 1941), "Вдячність" (1958), "Роки і степ мій" (1967), "Буря й дерева" (1970), "Степовими дорогами" (1983), "Легенда про лотос" (1984), "Чисте небо" (1987), п'єси "Байчха" (1934), зб. оповідань "Зачаровані серця" (1966), роману "Дочка Ольди" (1963). Повість "Більшовики" (1972) відтворює період встановлення Рад. влади у Калмикії. Переклав деякі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Чехова, М. Горького, Е. Межелайтіса, С. Неріс, Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, М. Бажана. У його перекл. вид. книги "Давня казка" Лесі Українки (1971) і "Клятва" П. Ребра (1980). Написав вірші "Дніпрогесу", "Українська пісня", спогади про І. Микитенка. Один з ініціаторів проведення Днів калм. л-ри у Запоріз. обл. (1971) і Днів укр. л-ри у Калмикії (1972). Окремі твори І. переклали М. Гірник, Г. Іванов.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Я бачив його лише раз. В кн.: Сонячні гони. Спогади про Івана Микитенка. К., 1967; Навіки з Росією. В кн.: Сузір'я, в. 6. К., 1972; Нарма. В кн.: Під Жовтневою зорею. К., 1982; Рос. перекл. — Радость. Элиста. 1959; Дочь Ольды. М., 1976; Большевики. М., 1983; Легенда о лотосе. М., 1987; Чистое небо. Элиста, 1988.

■ Літ.: Скоробогатов В. Співець калмицького народу. "Літературна Україна", 1973, 7 грудня.

В. П. Скоробогатов.