ІРЧІ КАЗАК

ІРЧІ́ КАЗАК

• ІРЧІ КАЗАК

(бл. 1830, с. Муслімаул, тепер Атланаул Буйнакського р-ну Даг. АРСР — бл. 1879, там же)

- кумицький поет, основоположник кумицької л-ри. Навчався в сільс. мулли. Юнаком складав пісні й співав їх у супроводі агач-кумуза (струнний інструмент). За непокірний характер зазнав переслідувань місц. феодалів, був засланий до Сибіру. Творчість розвивалась у руслі просвітительського реалізму. Його вірші надр. лише за рад. часу. І. К. розповідає в них про тяжке становище гнобленого народу ("Пісня погонщика волів на оранці", "Абдул-муслім хан шавхал", "Як я міг передбачити підступність ханів?", "Лист з Сибіру", "Строк — три роки"), показує згубну силу грошей ("Удача", "Інші часи"), виступає на захист зневаженої людської честі, гідності, високої моралі ("Розумний не втрачає розуму").

♦ Тв.: Рос. перекл. — Иные времена. Махачкала, 1960; [Вірші]. В кн.: Дагестанские лирики. Л., 1961.

■ Літ.: Абдуллатипов А.-К. Ю. Формирование и развитие типов реалистического творчества в поэзии Ирчи Казана. В кн.: Абдуллатипов А.-К. Ю. Формирование исторических форм реализма в кумыкской литературе XIX века. Махачкала, 1981; Йырчи Казак — классик даг. литературы. Махачкала, 1982.

Г. Г. Ханмурзаєв.