ІСААКЯН Аветік Саакович

ІСААКЯ́Н Аветік Саакович

• ІСААКЯН Аветік Саакович

[18(30).Х 1875, м. Александрополь, тепер Ленінакан — 17.Х 1957, Єреван]

- вірм. рад. поет, академік АН Вірм. РСР з 1943. Навчався 1889 — 92 в Ечміадзін. духовній семінарії. З 1893 — вільний слухач Лейпц. ун-ту. За революц. діяльність двічі був арештований, деякий час жив під наглядом поліції в Одесі, 1911 емігрував, жив у Франції, Німеччині, 1936 повернувся до Вірменії. В 1946 — 57 — голова СП Вірменії. 1897 вийшла перша зб. віршів І. "Пісні та рани", в якій по-новому зазвучали традиц. мотиви кохання і журби. Худож. мислення І. співзвучне нар. поетиці. Епічні картини життя села відтворив у поемі "Наспіви Алагязу" (1895 — 1917). У творах 1900 — 10 звучать мотиви соціального протесту (вірші "Товаришу, вперед!", "Дзвін волі", "Пісня про хліб" та ін.), Ряд соціально-політичних, філос.-моральних проблем порушує у поемі "Абул Ала Маарі" (1909 — 11). Поема "Мгер із Сасуна" (1919) передає одвічне прагнення народу до свободи, незнищенність його волелюбного духу. Для своїх творів І. часто черпав сюжети з нар. легенд країн Сходу та Заходу, осмислюючи їх через істор. досвід вірм. народу (балади "Вічна любов", 1912; "Серце матері", 1919; оповідання "Ліліт", 1921; "Остання весна Сааді", 1923; та ін.). Автор роману "Уста Каро" (1912, не завершений), в якому зображено рідний край письменника — Ширак поч. 20 ст.; низки оповідань ("Шакро Валішвілі", 1906; "Гарібальдієць", "Курд Амо", обидва — 1907, та ін.). Вірші років Великої Вітчизн війни сповнені віри в перемогу рад. народу ("Серце моє на вершинах гір", 1941; "Вічній пам'яті С. Г. Закіяна", 1942; "День великої перемоги", 1945, та ін.); за них І. 1946 присуджено Держ. премію СРСР. Виступав також із статтями, присвяченими творчості класиків вірм. та світової л-ри. Автор ст. "На могилі Тараса Шевченка" (1939), передмови до вірм. видання "Кобзаря" (1939, Єреван), яка ввійшла також до його перевидань 1954 і 1961. І. очолював вірм. делегацію, що приїздила 1939 на Україну на святкування 125-річчя від дня народження Т. Шевченка. Підтримував дружні стосунки з М. Рильським і П. Тичиною. Твори І. не раз виходили на Україні в перекладах П. Грабовського, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, М. Терещенка, Л. Первомайського, Бориса Тена, М. Стельмаха, Д. Білоуса, В. Кочевського, Б. Олійника, І. Драча та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Вибрані твори. К., 1951; Твори. К., 1956; Сарна. К., 1959; Поезії. К., 1970; Серце моє на вершинах гір. К., 1979; [Вірші]. В кн.: Рильський М. Зібрання творів, т. 6. К., 1984; [Вірші]. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 5, кн. 2. К., 1986; Рос. перекл. — Избранные произведения, т. 1 — 2. М., 1975.

■ Літ.: Кочевський В. Струни безсмертної ліри. В кн.: Ісаакян А. Поезії. К., 1975; Ахвердян Л. О. Жизнь и дело Аветика Исаакяна. М., 1975; Кочевський В. В. Вічний подорожній. К., 1975; Рильський М. Аветік Ісаакян. В кн.: Рильський М. Зібрання творів, т. 14. К., 1986; Первомайський Л. Варпет. В кн.: Первомайський Л. Твори, т. 7. К., 1986; Тичина П. [Аветик Исаакян]. В кн.: Тичина П. Зібрання творів, т. 9. К., 1987; Исаакян А. Аветик Исаакян и Россия. М., 1988; Бабаян А. М. Аветик Исаакян. Биобиблиографический указатель. 1899 — 1976. М., 1980.

О. І. Божко.