АБАЙ КУНАНБАЄВ

АБА́Й КУНАНБА́ЄВ

• АБАЙ КУНАНБАЄВ

[29.VII (10.VIII) 1845, кочів'я у Чингізьких горах, тепер с. Караул Абайського р-ну Семипалат. обл. — 23.VI (6.VII) 1904, там же]

- казах. поет-просвітитель, основоположник нової казах. л-ри, композитор. У сатир. творах "Кулембако" (1888), "Управитель начальству радий" (1889) та ін. висміював догмати ісламу, виступав проти соціального зла. В поемах "Масгуд", "Іскандер", "Сказання про Азіма" виражені просвітительські ідеали справедливості. Автор циклу про пори року, в якому розробляється тема єдності і взаємозв'язку людини і природи, віршів про призначення поезії, де А. К. виступає прихильником активного мистецтва, яке виховує і підносить людей, примножує і утверджує духовне багатство народу. А. К. ввів нові для казах. л-ри форми вірша (шестивірш і восьмивірш), збагатив ритміку. У філос.-дидактичному циклі "Повчання" (1890 — 98, опубл. 1918) порушено істор., пед., правові теми. А. К. відтворює побут казахів, змальовує зворушливий образ жінки, стає на її захист, його твори сповнені роздумів про істор. долю рідної землі, ідеями братерства казах. і рос. народів. Перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, І. Буніна та ін. рос. письменників. Багато своїх віршів поклав на музику. Образ А. К. створено в романі М. Ауезова "Шлях Абая". Ім'ям А. К. названо Держ. премію Каз. РСР в галузі літератури. Укр. мовою окремі твори А. К. переклали Б. Степанюк, В. Забаштанський, С. Йовенко, С. Тельнюк, В. Коломієць. Портрет та іл. с. 8.

Тв.: Укр. перекл. — Поезії. К., 1974; Рос. перекл. — Собрание сочинений. М., 1954; Избранное. М., 1981.

Літ.: Сильченко М. С. Творческая биография Абая. Алма-Ата, 1957.

Є. В. Лизунова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me