АСПАЗІЯ

АСПА́ЗІЯ

• АСПАЗІЯ

[справж. — Ельза Розенберг; 4(16).III 1868, с. Дауквас Зеленієкської волості — 5.XI 1943, Рига]

- латис. поетеса і драматург. Дружина Я. Райніса. Перші вірші писала нім. мовою, з 1887 — латиською. У п'єсах "Жриця" (1894), "Втрачені права" (пост. 1894), "Недосягнута мета" (1895), "Зелтіте" (1901) розвінчує бурж. мораль, міщанство, виступає на захист прав жінок. До першої книги поезій "Червоні квіти" (1897) ввійшли твори, в яких А. пропагувала демократичні ідеї "Нової течії" (революц. напряму в латис. л-рі кін. 19 ст.). Після розгрому "Нової течії" у віршах А. звучать песимістичні ноти (зб. "Сутінки душі", 1904). Мотиви боротьби відродилися в її творчості періоду революції 1905 (п'єса "Срібне покривало", 1905). У творах пізнішого часу помітний відхід від соціальної тематики — поетич. збірки "Сонячний куточок" (1910), "Оберемок квітів" (1912), "Простягнуті крила" (1920), "Час цвітіння айстр" (1928), п'єса "Уленшпігель" (1931).

Н. О. Нікіпєлова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аспазія — -ї, ж. 1》 міф. Розумна і красива Періклова дружина, подруга Алківіада і Сократа. 2》 перен. Розумна і красива жінка з вільними поглядами на кохання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Аспазія — (Aspazija, пс. Ельзи Розенберґ-Плієкшане) 1868-1943, дружина Я. Райніса, латиська поетеса; представниця неоромантизму; символістична лірика із соціальними та інтимними акцентами; драми. Універсальний словник-енциклопедія