асоціація художня

асоціа́ція художня

• асоціація художня

(від лат. associo — з'єдную, зв'язую)

- специфічна якість образності, що виникає як результат взаємодії елементів естетичного цілого і життєвих реалій. Певні образи за принципом схожості, контрасту чи суміжності викликають непередбачувані уявлення. Поняття асоціації з'явилося в античній філософії (Арістотель, Платон). Як психол. термін уперше вжив Дж. Локк (1698). Г. Фехнер увів це поняття у вивчення естетичного сприйняття на основі асоціаційної теорії психології. Завдяки дослідам І. М. Сєченова та І. П. Павлова утвердилось наук. тлумачення асоціації як зв'язку, що виникає між кількома нервовопсихічними утвореннями. У літ. творі асоціація набуває специфічної якості, стає власне А. х., тобто несе в собі, крім безпосередньої, і додаткову ідейно-естетичну інформацію. Існують різні типи асоціативної образності: експресивно-смислова, звукова, зорова, символічна. А. х. лежить в основі порівняння, метафори та ін. тропів, параб.ли, асоціативного паралелізму тощо. Широко застосовується не тільки письменниками-реалістами, а й представниками модернізму, але останні часто абсолютизують її. Особливості А. х. вивчали І. Франко, Г. Плеханов, А. Луначарський. Нині ця проблема активно розробляється радянським літературознавством.

■ Літ.: Лессінг Г. Е. Лаокоон. К., 1968; Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 31. К., 1981; В'язовський Г. А. Творче мислення письменника. К., 1982; Приходько І. Ф. Асоціативність художнього мислення О. Довженка. "Радянське літературознавство", 1984, №9.

В. С. Брюховецький.