Албанська л ітература

Алба́нська л ітература

• Албанська л ітература

- л-ра алб. народу. В Албанії існує багата нар. творчість — епічні поеми, істор. пісні. Перша пам'ятка алб. писемності — "Формула хрещення" (1462) єпископа Паля Енгелі. В 16 — 17 ст. виступають гуманісти П. Буді, Ф. Барде, П. Богдані, М. Барлеті, утверджується поезія барокко. На поч. 18 ст. розвивається л-ра Просвітительства; Т. Кавальйоті і Даньєль склали перший словник алб. мови. Л-ра 19 ст. висунула ряд визначних письменників-патріотів, діячів нац. відродження. Панівним напрямом у ній став романтизм. Найвідоміші представники цього періоду — поети І. Де Рада (поеми "Пісні Мілосао...", 1836; "Нещасний Скандербег", 1886), Г. Дара Молодший (поема "Остання пісня Бали", 1887), З. Серембе (поема "Доля"), В. Шкодрані (поема "О моя Албаніє"), прозаїк і перекладач К. Крістофоріді. Один з основоположників нової А. л. — Н. Фрашері (поеми "Стада і ниви", 1886; "Історія Скандербега", 1898, тощо). Поети-реалісти початку 20 ст. — А. Чаюпі (зб. "Батько Томорі", 1902; комедія "Чотирнадцятилітній наречений", 1902), Н. М'єда (поеми "Вигнанець", "Плач солов'я"), Ф. Шірока, Р. Сілічі. Одним із зачинателів алб. худож. прози був М. Грамено — автор патріотичних пісень і новел. У 20 — 30-х pp. виступили прозаїки Ф. Нолі ("Історія Скандербега", 1921), Ф. Постолі, Х. Стермілі, поет і поозаїк-реаліст Мігені (зб. "Вільні вірші"). В літературі 30-х pp. під впливом робітничого руху провідною стала соціальна тематика. В роки 2-ї світової війни і після визволення від фашист. окупації в л-рі Албанії розробляються теми нар. війни проти італо-нім. фашистів (поема "Пісня про партизана Бенко" Ф. Г'яти, 1950; роман "Визволителі" Д. Шутерічі, 1952 — 55), соціальних перетворень (романи "Вони були не одні" С. Спассе, 1952; "Болото" Ф. Г'яти, 1959, тощо). В 50 — 60-х pp. з'являються автобіогр. та істор. повісті й романи Д. Шутерічі, В. Кокони, Я. Дзодзи та ін. У л-рі 70-х pp. відображено життя робітн. класу.

Перші згадки про Албанію, її нац. героя Скандербега зустрічаються в пам'ятках укр. літописної, полеміч. і проповідницької л-ри 16 — 17 ст. — віршованому "Плачі" (1585, польс. мовою) на смерть і поховання в Києво-Печерській лаврі князя М. Вишневецького, у промові С. Зорки над труною Б. Хмельницького (1657; пізніше вміщена у Густинському літописі 1670 і С. Величком в його "Літописі", 1720). Частково ця тема розкрита і в ораторських та публіцистич. творах Іоаникія Галятовського "Ключ разумЂнія..." (1659, 1663, 1665), "Казання, приданыі до книги „Ключ разумЂнія..."" (1660) та "Лебедь" (1679). Ознайомлення укр. громадськості з відомостями про Албанію у 2-й пол. 18 — 19 ст. здійснювалось завдяки діяльності ряду вітчизняних діячів, зокрема Я. Козельського, О. Сомова, М. Маркевича, а також через праці випускника Ніжин. ліцею алб. грека К. Базілі та вихованця Харків. ун-ту молдаванина А. Хиждеу, автора істор. повісті "Господарювання албанця" (Бухарест, 1872, молд. мовою). Алб. тема знайшла відображення у вірші Ю. Федьковича "Киртчалі" (1862), в нарисі С. Воробкевича "Алій, паша Яніни і Суліоти. Історичний образ життя Южной Албанії" (1895). Поширенню відомостей про Албанію і албанців на Україні сприяли М. Старицький та І. Франко. В кн. худож. перекладів М. Старицького "Сербські народні думи, пісні" (1876) вміщено переклад сербської пісні "Марко і сестра капітана Лека", де згадуються Албанія й албанці. Велику зацікавленість алб. фольклором виявляв І. Франко. В 1903 він ознайомився з кн. австр. дослідника Й. Гана "Грецькі й албанські казки" (1864), а 1914 переклав з цієї книги під заг. назвою "Із албанських народних пісень" нар. балади "Димитрій і Анджеліна", "Константан і Герентина" (обидві вид. 1959) та істор. пісню "Смерть Скандербега" (вид. 1941). В укр. рад. л-рі з поемами на алб. тематику виступили Б. Чалий ("Сади в Албанії", 1949) та І. Гончаренко ("Дунайська поема", 1953), з віршами — А. Малишко, О. Підсуха, Б. Степанюк, С. Крижанівський та ін. Укр. мовою зразки алб. фольклору та вірші В. Левоня, Т. Печі, Д. Лека, Д. Бубані та ін. перекладали А. Кацнельсон, О. Новицький. В перекладі вийшли "Албанські оповідання" (К., 1954), повісті "Вода спить, ворог не спить" Ф. Г'яти (К., 1954), "П'ять листів (Правдива історія)" С. Джаї (К., 1958), романи "Афердіта повернулася в село" С. Спассе (К., 1961), "Королівський кінь і нові вершники" К. Буджелі ("Всесвіт", 1961, № 6). Журн. "Всесвіт" друкував короткі огляди видань худож. л-ри в Албанії (1958, № 1; 1959, № 4, 11), переклад оповідання "Жовті води" Ф. Г'яти (1960, № 1) тощо. Алб. прозу перекладали Л. Смілянський, А. Шиян, В. Струтинський, Р. Кочі, М. Пелашенко, К. Скрипченко, І. Михайленко та ін.

Алб. мовою 1949 в Тірані опубл. антологію укр. л-ри, до якої включено вірші Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана та ін., оповідання І. Франка, Панаса Мирного, С. Васильченка, Ю. Яновського, П. Панча, Н. Рибака, Л. Смілянського, Л. Первомайського та ін.

■ Літ.: Попов П. М. Албанія в російській та українській літературах XV — XX ст. К., 1959.

Т. А. Носенко.