БІЛЕЦЬКИЙ Олександр Іванович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Олександр Іванович

• БІЛЕЦЬКИЙ Олександр Іванович

[21.X (2.XI) 1884, Казань — 2.VIII 1961, Київ]

- укр. і рос. рад. літературознавець, акад. АН СРСР з 1958 і АН УРСР з 1939, засл. діяч науки УРСР з 1941. Нар. в сім'ї агронома. Закінчив 1907 істор.-філол. ф-т Харків. ун-ту. З 1912 — приват-доцент цього ун-ту. В 1918 захистив магістерську дисертацію "Епізод з історії російського романтизму. Російські письменниці 1830 — 1860-х років". Читав лекції також у Київ. ун-ті, інших вузах. В 1939 — 41 і з 1944 до кінця життя очолював Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, був віце-президентом АН УРСР (1946 — 1948), гол. ред. журналу "Радянське літературознавство" (з часу його заснування в 1957). Друкувався з 1909. Перша велика наукова публікація — "Легенда про Фауста у зв'язку з історією демонології" (1911 — 12).

Після Великої Жовтневої соціалістич. революції Б., продовжуючи в своїй дослідницькій діяльності кращі традиції вітчизн. філол. науки, водночас іде шляхом дедалі глибшого опанування марксистсько-ленінської методології вивчення худож. л-ри (монографія "К. Маркс, Ф. Енгельс і історія літератури", 1934).

Значна частина досліджень Б. присвячена проблемам розвитку давньої укр. і рос. л-р починаючи від їх зародження в епоху Київ. Русі. Він аналізує перші паростки драматичної л-ри на Україні й особливості руху рос. л-ри на рубежі 17 і 18 ст., осмислює ідейно-худож. значення "Слова о полку Ігоревім" та ін. літ. пам'яток, вивчає творчість Івана Вишенського, Григорія Сковороди, Симеона Полоцького. Широкі узагальнюючі висновки містять у собі книжка Б. "Старовинний театр в Росії" (1923) і розділи про укр. л-ру періоду 14 — 18 ст., написані для "Історії української літератури" (1954). В ряді праць Б. про старод. писемність піддаються критиці бурж.-націоналістич. трактування літ. процесу доби середньовіччя.

Постійну увагу Б. привертала рос. класична л-ра. Перші грунтовні роботи — "Достоєвський і натуральна школа у 1846 році" (1922), "М. С. Лєсков. Особа, творчість" (1923, неопубл.), "Тургенєв і російські письменниці 1830 — 1860 років" (1923). У пізніших дослідженнях Б. охарактеризовані творчі здобутки О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Лермонтова, М. Некрасова, О. Островського, М. Салтикова-Щедріна, Льва Толстого, А. Чехова, М. Горького та ін., висвітлюються деякі загальні проблеми історії дожовтневої рос. л-ри, а також простежуються істор. шляхи розвитку і розкривається значення рос.-укр. літ. єднання.

Як дослідник укр. л-ри 19 — початку 20 ст. Б. писав про закономірності її ідейно-худож. еволюції (напр., стаття "До питання про періодизацію історії дожовтневої української літератури", 1963) і про творчість видатних її представників. В численних працях Б. всебічно проаналізована спадщина Т. Шевченка і І. Франка, дається характеристика худож. досягнень І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, 1. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки. В таких статтях, як "Українська література серед інших літератур світу" (1958), "Шевченко і світова література" (1939), "Світове значення творчості Шевченка" (1951), "Світове значення Івана Франка" (1956), Б. уперше поставив питання про світове значення укр. літ. класики. Багато досліджень Б. присвячено зарубіж. л-рам.

Уже в перші пожовтневі роки Б. часто виступає із статтями та рецензіями, в яких розглядаються явища рад. л-ри, передусім укр. і російської. Але осн. його роботи про літ. процес на Україні в рад. період були створені в 40 — 50-і роки. Йому належать великі літ.-критичні нариси "Павло Тичина" (1957) і "Творчість Максима Рильського" (1960). Ряд загальних питань розвитку радянської л-ри і літературознавства порушено в статтях "Завдання української прози..." (1946), "Завдання та перспективи розвитку українського літературознавства" (1957), в брошурі "Українське літературознавство за сорок років (1917 — 1957)" (1957). Предметом постійних наук. зацікавлень Б. були також теоретичні аспекти дослідження мистецтва слова: природа і функції л-ри як різновиду мистецтва, психологія літ.-худож. творчості, теорія літ. стилів, проблема читача та ін. Найважливішими теоретико-літ. працями вченого є: "В майстерні художника слова" (1923), "До побудови теорії літературних стилів" (1931), "Проблема синтезу в літературознавстві" (1940), "Поетика драми" (1950), "Проблема періодизації літературного процесу" (1955), "Про специфіку літературного мистецтва" (праця вперше опублікована 1984). Б. був головою редколегії і автором ряду розділів двотомної "Історії української літератури" (1954 — 56). Упорядкував хрестоматії з античної (1938, друге вид. — 1968) та давньої укр. (1949, друге вид. — 1952) л-р. Працював над складанням програм, хрестоматій та підручників для вищої і серед, шкіл. З 1986 Респ. премію в галузі літ.-худож. критики названо ім'ям Б. Рукописна спадщина Б. зберігається в Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

♦ Тв.: Зібрання праць, т. 1 — 5. К., 1965 — 66; Від давнини до сучасності, т. 1 — 2. К., 1960; Письменник і епоха. К., 1963; Избранные труды по теории литературы. М., 1964.

■ Літ.: Гудзій М. К. Олександр Іванович Білецький. К., 1959; Про Олександра Білецького. Спогади, статті. К., 1984; Дзеверін І. Олександр Іванович Білецький, "Радянське літературознавство", 1984, № 11.

І. О. Дзеверін.