БІЛЕЦЬКИЙ Платон Олександрович

БІЛЕ́ЦЬКИЙ Платон Олександрович

• БІЛЕЦЬКИЙ Платон Олександрович

(11.XI 1922, Харків)

- укр. рад. мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства з 1971, професор з 1971. Член КПРС з 1952. Син О. І. Білецького. Закінчив 1949 Київ. худож. ін-т. У 1956 — 59 — директор Літ.-мемор. будинку-музею Т. Г. Шевченка у Києві. З 1959 викладає в Київ. худож. ін-ті. Б. належать книги з теорії та історії укр. і світового мистецтва. Серед них: "Українське мистецтво XVII — XVIII ст." (1963), "Український портретний живопис XVII — XVIII ст." (1969), "Мистецтво Радянської України" (1979), "Георгій Іванович Нарбут" (1985) та ін. Досліджує важливі питання біографії та діяльності Т. Г. Шевченка — поета й художника: книжка "Шевченко в Києві" (1962), статті "Матеріали до біографії Т. Г. Шевченка" (1959), "Шевченко і Рембрандт" (1959), "Задуми Шевченка-художника" (1963) та ін. Написав худож.-докум. твір "Одержимий рисунком. Повість про японського художника Хокусая" (1970). Автор досліджень і спогадів, присвячених О. І. Білецькому: "О. І. Білецький як візантолог" (1974), "Витоки" (1984), "З останнього зошита О. І. Білецького" (1984) та ін. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1982.

♦ Тв.: Украинская портретная живопись XVII — XVIII вв. Л., 1981.

Я. Є. Крутікова.