БІЛЯШІВСЬКИЙ Микола Федотович

БІЛЯШІ́ВСЬКИЙ Микола Федотович

• БІЛЯШІВСЬКИЙ Микола Федотович

[12 (24).X 1867, м. Умань, тепер Черкас. обл. — 21.IV 1926, Київ, похований у Каневі]

- укр. рад. археолог, етнограф, мистецтвознавець, академік АН УРСР з 1919. Навчався 1885 — 90 у Київ. та 1892 — 93 Моск. ун-тах, закінчив 1891 Новорос. ун-т (Одеса). Досліджував археол. пам'ятки на тер. України від кам'яного віку до раннього середньовіччя, традиц.-побутову культуру та професійне мистецтво України 15 — 20 ст. Був редактором додатка до журналу "Киевская старина" (т. 1 — 3. К., 1899 — 1901), потім журн. "Археологическая летопись Южной России" (1903 — 05). У 1890 — 1917 зібрав і записав значну кількість зразків нар. поезії — пісень різних жанрів, загадок, прислів'їв і приказок, легенд і переказів, вертепної драми тощо, уклав укр.-рос. діалектні словники волин. говірок (зберігаються у Музеї етнографії народів СРСР у Ленінграді, ЦНБ АН УССР). Сприяв популяризації укр. фольклору, багато зробив для розвитку музейної справи на Україні. Був одним із засновників, а 1902 — 23 — директором Київ. міського художньо-промислового і наук. музею. Автор праці "Розповіді селян с. Пекарів про Т. Г. Шевченка" (опубл. 1982 в кн. "Спогади про Тараса Шевченка"). Розшукував і збирав рукописи та мистецьку спадщину Т. Шевченка. Архів Б. зберігається в ЦНБ АН УРСР, Ін-ті л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

■ Літ.: Бородін В. С. З нових (додаткових) матеріалів про долю літературної та образотворчої спадщини Шевченка на початку XX ст. (З архіву М. Ф. Біляшівського). В кн.: Збірник праць ювілейної тринадцятої наукової шевченківської конференції. К., 1965.

Б. М. Біляшівський.