БАБИЧ (Babits) Міхай

БА́БИЧ (Babits) Міхай

• БАБИЧ (Babits) Міхай

(26.XI 1883, м. Сексард — 4.VIII 1941, Будапешт)

- угор. письменник і перекладач. Закінчив 1905 Будапешт. ун-т. Автор збірок віршів "Листки з Ірідиного вінка" (1909), "Острів і море" (1925), "Боги вмирають, людина живе" (1929) та ін. Поезія Б. досить суперечлива за ідейним змістом, але визначальним у ній є гуманістичне спрямування. Чільне місце посідає антивоєнна тематика (поема "Книга Іони-пророка", 1941, тощо). Б. належать романи "Каліф-лелека" (1916), "Сини смерті" (1927) та ін., зб. оповідань "Різдвяна Мадонна" (1920), літературознавчі праці, зокрема "Історія європейської літератури" (1934). Переклав "Божественну комедію" Данте, трагедії Софокла, деякі твори Е. По, Ш. Бодлера, П. Верлена, вірші середньовічних лат. поетів та ін. Укр. мовою окремі вірші Б. переклали Ю. Шкробинець, Д. Павличко, І. Петровцій.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Шкробинець Ю. Угорська арфа. Ужгород, 1970.

■ Літ.: Мегела І. Шукач гармонії. "Всесвіт", 1983, № 12.

Г. П. Кочур.