БАЙРАМУКОВА Халімат Башчиївна

БАЙРАМУ́КОВА Халімат Башчиївна

• БАЙРАМУКОВА Халімат Башчиївна

(15.VIII 1917, аул Хурзук, тепер Карачаївського р-ну Карач.-Черкес, а. о.)

- карач. рад. письменниця. Член КПРС з 1963. Учасниця Великої Вітчизн. війни. Закінчила 1963 Літ. ін-т ім. О. М. Горького (Москва). Осн. тема поетич. творів Б. — вільна праця рад. людей, боротьба за мир, життя сучас. горянки: збірки віршів "Колгоспна праця" (1939), "Люблю я життя" (1957), "Улюблені гори" (1959), "Доброта" (1977), "Восьмий день тижня" (1982), "Одержимість" (1983), поема "Заліхат" (1962). Епічні картини з історії рідного народу відтворено в романах "Роки та гори" (1964), "Вранішня зоря" (1970). Морально-етичні проблеми порушено у зб. оповідань "Розповідь жінки" (1965). Тема Великої Вітчизн. війни розкривається в повісті "Вдова пророка" (1972), романі "Мелек" (1981). Автор комедії "Наречена без прізвища" (1980), лібретто першої нац. опери "Останній вигнанець", кн. "Кузня" (1987), до якої увійшли оповідання, п'єси, етюди, есе, щоденники, статті. Укр. мовою окремі твори Б. переклав В. Забаштанський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Теплі скарби. Сімферополь, 1972; Рос. перекл. — Исповедь. М., 1965; Снова в путь. М., 1972; День за днем. М., 1975; Айран. М., 1984; Стихотворения. Черкесск, 1985.

■ Літ.: Кагиева Н. М. Халимат Байрамукова. Черкесск, 1966.

М. А. Хубієв.