БАРБАДОСЬКА Л ІТЕРАТУРА

БАРБАДО́СЬКА Л ІТЕРАТУРА

• БАРБАДОСЬКА Л ІТЕРАТУРА

- л-ра барбадоського народу. Усна творчість зберігає риси, характерні для фольклору Зх. Африки. Писемна л-ра (англ. мовою) зародилася в 40-х pp. 20 ст. під впливом наростання нац.-визв. боротьби. Спочатку розвивалися поетич. жанри. Поети Х. А. Воан, Ф. Е. Коллімор, П. Блекмен, У. Т. Бернс, Дж. Дрейтон і Е. Р. Брейтуейт у своїх творах звертаються до вест-індських мотивів. Соціальне спрямування мають новели К. Сілі, Е. Уолкотта і К. М. Гоупа. Важливу роль у розвитку л-ри Барбадосу і всієї вест-індської л-ри відіграє журн. "Бім", що виходить з 1950. Багато письменників перебувають в еміграції, але в своїй творчості, як і раніше, широко використовують теми з життя Барбадосу з його соціальними і расовими проблемами. До значних творів Б. л. належать романи Дж. Леммінга "В замку моєї шкіри" (1953), "Час ризикувати" (1960), "Вода і ягоди", "Мої джерела" (обидва — 1971) та О. Кларка "Уцілілі після страйку" (1964), "Серед тернів і чортополоху" (1965), "Місце зустрічі" (1967), "Штурм удачі" (1973), "Сильніше світло" (1975).

■ Літ.: Гальперина Е. Бури и штили Карибского моря. "Вопросы литературы", 1963, № 10.

В. І. Ткаченко.