БАТЮШКОВ Костянтин Миколайович

БА́ТЮШКОВ Костянтин Миколайович

• БАТЮШКОВ Костянтин Миколайович

[18 (29).V 1787, Вологда — 7 (19).VII 1855, там же]

- рос. поет. Виховувався в пансіонах Петербурга. Був членом Вільного товариства любителів наук і мистецтв. Захоплювався ідеями О. Радищева і франц. філософів-просвітителів. Зблизився з гуртком "Арзамас", до якого входили В. Жуковський і молодий О. Пушкін, та гуртком О. Оленіна, в якому панував культ античності. Виступав проти консервативних поглядів окремих учасників літ. т-ва "Беседа любителей русского слова" (сатиричний вірш "Видіння на берегах Лети", де вперше вжито слово "слов'янофіл"). Очолював анакреонтичний напрям у рос. поезії початку 19 ст. В елегіях і посланнях Б. постає людина, яка невдоволена відсутністю справжньої свободи в суспільстві. Поет оспівує дружбу і любов, заглиблюється у світ чуттєвих насолод ("Весела година", "Вакханка", "Наслідування давніх"). Програмний вірш цього періоду — "Мої Пенати" (1811 — 12, опубл. 1814), Громад.політ. теми у творчості Б. зумовлені патріотичним піднесенням під час Вітчизн. війни 1812 (послання "До Дашкова", 1813, істор. елегія "Перехід через Рейн", 1814, та ін.). Пережиті враження від страхіть війни, особисті потрясіння спричинилися до духовної кризи Б., розчарування в ідеях просвітительства. В його поезії з'явилися реліг. настрої, мотиви скорботи і відчаю ("Розлука", 1812 — 13, опубл. 1817; "Тінь друга", 1814, опубл. 1816; "Вислів Мельхіседека", 1821). За життя Б. вийшов зб. "Спроби у віршах і прозі" (1817). Творам Б. ("Мій геній", "Тавріда", "Вмираючий Тасс" та ін.) притаманні досконалість і новаторство форми, глибокий ліризм. Писав статті з л-ри й мист-ва — "Вечір у Кантеміра", "Прогулянка до Академії мистецтв" та ш. Перекладав з давньогрец. л-ри. З 1822 хворів на тяжку душевну недугу.

Т. Шевченко в повісті "Близнецы" відзначив блискучий стиль і фантазію Б. — автора твору "Уривок з листів російського офіцера про Фінляндію". На Україні спадщину Б. досліджували Л. Булаховський, М. Бригін та ін.

Тв.: Полное собрание стихотворений. М. — Л., 1964;

Літ.: Брыгин Н. Бремен стремительная связь. Литературоведческие очерки. Одесса. 1977; Макаров Г. В. Любовь позта, Архангельск, 1984; Нечто о поэте и поэзии. М., 1985.

І. Я. Заславський.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me