БЕРДЯЄВ Сергій Олександрович

БЕРДЯ́ЄВ Сергій Олександрович

• БЕРДЯЄВ Сергій Олександрович

[псевд. — Обухівець; 1860, Київ — 6 (19).XI 1914, там же]

- укр. поет і публіцист. Вчився у Києві в Колегії Павла Галагана, у Петербурзі та за кордоном. За фахом лікар. Писав укр. та рос. мовами. Друкувався в рос. журналах "Наблюдатель", "Русский архив" та укр. періодичних виданнях кінця 19 — поч. 20 ст. (газети "Діло", "Буковина", "Громадська думка", "Рада", журнали "Зоря", "Літературно-науковий вістник" та ін.). Проблематика Б. — суспільно-політ. рухи в Росії кінця 19 — поч. 20 ст., визвольні прагнення прогресивної інтелігенції, роль л-ри і мистецтва у житті народу. Автор публіцистич. статей, віршів, у кращих з яких — "Вночі", "Моїм синам", "До України" та ін. — відбилися вболівання за долю аароду, розвиток його культури. Твори громадян. звучання не позбавлені абстрактної патетики. О. Маковей та І. Франко критично оцінювали твори Б., пройняті моралізаторсько-просвітян. тенденціями. Б. — автор статей про творчість І. Карпенка-Карого (1900, 1903), М. Лисенка (1903), М. Метерлінка (1913) та ін. Перекладав вірші І. Франка, О. Маковея, М. Вороного рос. та нім. мовами, І. Сурикова, Ф. Фрейліграта — українською.

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка. Львів. 1903.

■ Літ.: Погребенник Ф. П. Іван Франко в українсько-російських літературних взаєминах. К., 1986.

Ф. П. Погребенник.