БЕРИНДА Памво

БЕРИ́НДА Памво

• БЕРИНДА Памво

[світське ім'я — Павло; між 1555 — 60, Самбірщина, ймовірно с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львів. обл. — 13 (23).VII 1632, Київ]

- укр. письменник, лексикограф, педагог, гравер, друкар. Був високоосвіченою людиною, крім укр., знав церковно-слов'ян., грец., лат. і польс. мови. Учасник Балабанів гуртка, працював книгодрукарем у Стрятинській (1597 — 1605) та Крилоській (1606 — 08) друкарнях. В "Євангелії учительнім" (Крилос, 1606) Б. уперше в укр. друкарстві впровадив сюжетні ілюстрації. Після смерті Гедеона Балабана (1607) деякий час працював у старости рогатинського і теребовлянського Олександра Балабана. Згодом став активним діячем Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 — 19). Близько 1616 Б. запрошено до Києва для участі у підготовці видання "Анфологіона" (автор передмови), а восени 1619 він разом із сином Лукашем і Степаном Бериндою (ймовірно, братом) назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гравера, згодом став головним друкарем і завідувачем Києво-Печерської друкарні і, можливо, викладав у Київ. братській школі; став активним учасником наукового гуртка, зібраного Єлисеєм Плетенецьким (див. Києво-Чернігівський культурний осередок). Як архітипограф, редактор і перекладач Б. брав участь у виданні капітальних лаврських друків 20-х pp. 17 ст.

Найвизначніша наук. праця Б. — "Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє" (Київ. 1627), в якому перекладено укр. мовою або витлумачено бл. 7 тис. слів. Уперше у східнослов'ян. філології застосував наук. обробку словникового матеріалу. "Лексіконъ" відіграв велику роль у нормалізації церковнослов'ян. і староукр. мов; він використовувався як посібник для вивчення церковнослов'ян. мови у школах 17 — 18 ст., був джерелом багатьох вітчизн. і зарубіж. словників. Б. належать також передмови й післямови до ряду лаврських видань та кілька панегіричних епіграм. У 1616 видав у Львові свою книжечку "На рожство... вЂршЂ для утЂхи православним христіаном", присвячену львів. єпископу Ієремії Тисаровському. У ній увів до відомого вже на Україні жанру декламації елементи драм. вистави (супровід декламування діями та співом, певний театральний реквізит). Тому його вважають одним із зачинателів шкільної драми. "На рожство..." переростає межі різдвяної тематики. У віршах крізь реліг. забарвлення проступають злободенні проблеми тогочасного життя. Поезія Б. відзначається чіткою громадян. концепцією і своєрідним худож. мисленням, поєднанням патетики з ліризмом і безпосередністю розповіді. Взяв участь у створенні колективного акростихового панегірика Петрові Могилі "Імнологія" (1630). Б. підніс на повий рівень мистецтво графіки на Україні, згуртувавши навколо себе талановитих граверів. Автор низки дереворитів, опублікованих у книгах, що виходили друком у Крилосі, Стрятині, Львові й Києві (1-а пол. 17 ст.).

♦ Тв.: [Вірші]. В кн.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. К., 1978; Лексикон словенороський. К., 1961 [факсиміле першодруку 1627].

■ Літ.: Колосова Б. П. Із спостережень над поетичного спадщиною Памва Беринди. "Радянське літературознавство", 1978, № 8; Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. К., 1980; Степовик Д. В. Українська графіка XVII — XVIII століть. Еволюція образної системи. К., 1982.

В. В Німчук.