БЕРКОВ Павло Наумович

БЕ́РКОВ Павло Наумович

• БЕРКОВ Павло Наумович

[2 (14).XII 1896, м. Акерман, тепер Білгород-Дністровський Одес. обл. — 9.VIII 1969, Ленінград]

- рос. рад. літературознавець, чл.-кор. АН СРСР з 1960, проф. Ленінгр. ун-ту з 1938, чл.-кор. АН НДР з 1967. Навч. 1917 — 20 в Новорос. (Одеса) і 1921 — 23 Віден. ун-тах. Автор праць про творчість М. Ломоносова, О. Сумарокова, В. Капніста, досліджень з історії рос. л-ри, журналістики, текстології, книгознавства, техніки літературознавчої праці, історії і теорії бібліографії тощо. За ред. Б. вийшов грунтовний бібліогр. покажчик "Історія російської літератури 18 ст.". Значну увагу приділяв історії укр. л-ри 18 ст.: питанням рос.-укр. літ. зв'язків 18 — поч. 19 ст. У монографії "Історія радянського бібліофільства" (1971) висвітлив бібліофільський рух на Україні в 20-і та 50 — 60-і pp., зокрема діяльність Укр. бібліол. т-ва, клубів любителів книги у Харкові, Одесі, Дніпропетровську та Херсоні.

♦ Тв.: Введение в технику литературоведческих исследований. Л., 1955; Библиографическая эвристика. М., 1960; История советского библиофильства. М., 1971; Избранное. М., 1978.

■ Літ.: Павел Наумович Берков. Список научных печатных трудов. Л., 1956.

І. Д. Бажинов.