БЕСТУЖЕВ Олександр Олександрович

БЕСТУ́ЖЕВ Олександр Олександрович

• БЕСТУЖЕВ Олександр Олександрович

[псевд. — Марлінський; 23.X (3.XI) 1797, Петербург — 7 (19).VI 1837, мис Адлер, тепер у складі м. Сочі]

- рос. письменник, декабрист. Навчався в Петерб. Гірничому кадет. корпусі, перейшов на військову службу. Разом з К. Рилєєвим видавав альм. "Полярная звезда" (1823 — 25), співробітничав у журн. "Сын отечества" та ін. За участь у повстанні декабристів засланий у Сибір, згодом переведений на Кавказ. Автор романтичних повістей на істор. теми ("Замок Венден", 1923; "Замок Нейгаузен", 1924; "Зрадник", 1825, та ін.), в яких широко використав фольклорний матеріал. У повісті "Роман і Ольга" (1823) розробляв тему захисту свободи особистості. Лірика Б. після 1825 пройнята мотивами самотності, розчарування. Виступав і як літ. критик. Виробив своєрідний пишномовний, барвистий, емоційний, т. з. бестужевський, стиль. Був обізнаний з укр. л-рою, високо цінував творчість Г. Сковороди, якого назвав укр. Діогеном. Творчість Б. досліджували М. Семевський, Н. Котляревський, М. Алексєев, О. Білецький, Л. Булаховський. Окремі вірші переклали Н. Забіла, Т. Масенко та ін.

♦ Тв.: Сочинения, т. 1 — 2. М., 1981.

■ Літ.: Полудненко Ю. Г. А. А. Бестужев-Марлинский на путях к реализму. "Научные записки Киевского пединститута". 1957, т. 26, в. 1.

С. А. Кривошапова.