бестіарій
бестіа́рій
• бестіарій
(від лат. bestiarius — звіриний)
- збірники середньовічних творів, в яких описи звірів, тварин, птахів супроводжуються алегоричним тлумаченням. Тварини та казкові істоти, відомі з давньогрец. джерел (напр., міфічна тварина василіск — втілення злоби й потворності; священний птах фенікс, який щовечора помирає, щоб воскреснути вранці, виступає символом воскресіння) трактуються в дусі християнської релігії. Звірі в Б. втілюють добрі і злі риси людської натури, явища природи мають символічне витлумачення з повчальним висновком. Найвідоміший Б. — "Фізіолог" виник, очевидно, в Александрії між 2 та 4 ст. і як гол. твір символічної зоології був дуже поширений в різних європ. і сх. країнах, зокрема в Київ. Русі.
■ Літ.: Гуревич А. Я. Категории средневековой культури. М., 1984.
Г. Л. Рубанова.
Значення в інших словниках
- бестіарій — бестіа́рій 1 іменник чоловічого роду, істота гладіатор бестіа́рій 2 іменник чоловічого роду збірка описів тварин книжн. Орфографічний словник української мови
- бестіарій — -ю, ч. У стародавньому Римі – приміщення для утримування і догляду хижаків – левів, тигрів, пантер та ін. при Колізеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бестіарій — БЕСТІА́РІЙ, ю, ч. 1. Середньовічний збірник зоологічних статей з ілюстраціями, у яких описувались у прозі або віршах існуючі та видумані тварини, головним чином з алегоричною та повчальною метою. Словник української мови у 20 томах
- бестіарій — бестіа́рій (від лат. bestiarius – звіриний) середньовічні твори, в яких описували звірів з алегоричним тлумаченням їх. Словник іншомовних слів Мельничука
- бестіарій — (лат. — тварина) 1. Приміщення для диких тварин, призначених для виступу у давньоримському цирку, звіринець. 2. Коло тем, сюжетів і мотивів образотворчого мистецтва, починаючи з найдавніших часів і особливо епохи Середньовіччя, що включало як реальних... Архітектура і монументальне мистецтво