бестіарій

(лат. — тварина)

1. Приміщення для диких тварин, призначених для виступу у давньоримському цирку, звіринець.

2. Коло тем, сюжетів і мотивів образотворчого мистецтва, починаючи з найдавніших часів і особливо епохи Середньовіччя, що включало як реальних, так і фантастичних тварин. У більшості їхні зображення мали алегоричний і символічний зміст.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бестіарій — бестіа́рій (від лат. bestiarius – звіриний) середньовічні твори, в яких описували звірів з алегоричним тлумаченням їх. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. бестіарій — • бестіарій (від лат. bestiarius — звіриний) - збірники середньовічних творів, в яких описи звірів, тварин, птахів супроводжуються алегоричним тлумаченням. Тварини та казкові істоти, відомі з давньогрец. джерел (напр. Українська літературна енциклопедія
  3. бестіарій — бестіа́рій 1 іменник чоловічого роду, істота гладіатор бестіа́рій 2 іменник чоловічого роду збірка описів тварин книжн. Орфографічний словник української мови
  4. бестіарій — БЕСТІА́РІЙ, ю, ч. 1. Середньовічний збірник зоологічних статей з ілюстраціями, у яких описувались у прозі або віршах існуючі та видумані тварини, головним чином з алегоричною та повчальною метою. Словник української мови у 20 томах
  5. бестіарій — -ю, ч. У стародавньому Римі – приміщення для утримування і догляду хижаків – левів, тигрів, пантер та ін. при Колізеї. Великий тлумачний словник сучасної мови