бестіарій
БЕСТІА́РІЙ, ю, ч.
1. Середньовічний збірник зоологічних статей з ілюстраціями, у яких описувались у прозі або віршах існуючі та видумані тварини, головним чином з алегоричною та повчальною метою.
У світогляді Сковороди зустрічається несподіване сусідство наукових знань про природу і запозичених із середньовічних збірників “Фізіолог” чи “Бестіарій” та відомостей про тваринний і рослинний світ, пов'язаних з фантастичними уявленнями, які тлумачилися алегорично (з наук. літ.).
2. заст. Те саме, що звіри́нець.
Однієї з неділь Немирич та його друзі, вихором налетівши на бестіарій, повідчиняли в ньому всі клітки і повипускали негодованих звірів на волю (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бестіарій — бестіа́рій 1 іменник чоловічого роду, істота гладіатор бестіа́рій 2 іменник чоловічого роду збірка описів тварин книжн. Орфографічний словник української мови
- бестіарій — -ю, ч. У стародавньому Римі – приміщення для утримування і догляду хижаків – левів, тигрів, пантер та ін. при Колізеї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бестіарій — • бестіарій (від лат. bestiarius — звіриний) - збірники середньовічних творів, в яких описи звірів, тварин, птахів супроводжуються алегоричним тлумаченням. Тварини та казкові істоти, відомі з давньогрец. джерел (напр. Українська літературна енциклопедія
- бестіарій — бестіа́рій (від лат. bestiarius – звіриний) середньовічні твори, в яких описували звірів з алегоричним тлумаченням їх. Словник іншомовних слів Мельничука
- бестіарій — (лат. — тварина) 1. Приміщення для диких тварин, призначених для виступу у давньоримському цирку, звіринець. 2. Коло тем, сюжетів і мотивів образотворчого мистецтва, починаючи з найдавніших часів і особливо епохи Середньовіччя, що включало як реальних... Архітектура і монументальне мистецтво