1. Українська літературна енциклопедія

БОЯН

БОЯ́Н

• "БОЯН"

- літ.-наукова газета, орган "москвофілів". Виходила у Львові 1867 щотижня з 1 квітня по 14 грудня. Редагував В. Стебельський, потім Л. Михалевич. Друкувалася "язичіем". Орієнтувалася на офіц. ідеологію царської Росії, виступала проти розвитку укр. мови й л-ри. За окремими винятками (твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Костомарова, М. Максимовича), у "Б." друкувалися твори реакц. рос. письменників та істориків, малохудож. белетристика й поезія. Вміщено біогр. матеріали про слов'ян. учених — учасників Моск. етногр. виставки 1867.

М. А. Вальо.

∗∗∗

• БОЯН

- давньорус. співець-дружинник 2-ї пол. 11 — поч. 12 ст., уславлений у "Слові о полку Ігоревім". Ім'я Б. виявлено також в одному з написів у Софійському соборі в Києві. Автор "Слова" називає Б. "віщим співцем", "внуком Велеса" (давньорус. бога поезії, покровителя поетів), "соловієм давнього часу, який летить тропою Трояна", тобто шляхом пророчого, божественного натхнення. Зі "Слова" відома тематика творів Б.: він оспівував князів — "старого Ярослава" (Мудрого, 978 — 1054), "хороброго Мстислава" (помер 1036) — брата Ярослава Мудрого, князя черніг. і тмутараканського, "красного Романа Святославича" (убитий половцями в 1079) — князя тмутараканського, а також подвиги руських воїнів. Для автора "Слова" Б. був незаперечним авторитетом, у "Слові" є кілька цитат з його творів. Ім'я Б. стало прозивним. Образ Б. відтворено в худож. л-рі і мистецтві (О. Пушкін, М. Херасков, К. Рилєєв, М. Язиков, І. Франко, М. Рильський, В. Васнецов та ін.).

■ Літ.: Франко І. Історія української літератури. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 40. К., 1983; Шляхов Н. Боян. "Известия по русскому языку и словесности АН СССР", 1928, т. 1, кн. 2; Рыбаков Б. А. Русские летописцы и автор "Слова о полку Игореве". М., 1972; Лихачев Д. В защиту "Слова о полку Игореве". "Вопросы литературы", 1984, № 12.

В. В. Лисиця.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боян — боя́н іменник чоловічого роду, істота співець, поет Орфографічний словник української мови
  2. боян — -а, ч., поет. Співець, поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боян — БОЯ́Н, а, ч., поет. Співець, поет. Складають нам пісні задумані бояни, ашуги дальніх гір і голубих степів (В. Сосюра); Міцкевичу, північному бояну, Цей край думок навіяв океан, І ті думки нам передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (П. Словник української мови у 20 томах
  4. боян — див. письменник Словник синонімів Вусика
  5. боян — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  6. боян — БОЯ́Н, а, ч., поет. Співець, поет. Поетом-соловейком, народним бояном назвали гуцули Юрія Федьковича, талановитого виразника їх надій і сподівань (Літ. Укр., 12.VIII 1969, 3); Міцкевичу, північному бояну. Словник української мови в 11 томах