ВІНГРАНОВСЬКИЙ Микола Степанович

ВІНГРАНО́ВСЬКИЙ Микола Степанович

• ВІНГРАНОВСЬКИЙ Микола Степанович

(7.XI 1936, м. Первомайськ, тепер Микол. обл.)

- укр. рад. письменник, сценарист, кінорежисер, кіноактор. Закінчив 1960 ВДІК. Як поет дебютував 1957. Перша зб. "Атомні прелюди" (1962) викликала численні і суперечливі відгуки. Критика відзначала тяжіння В. до широких філос. узагальнень у зображенні історії і сучасності, гуманістичний пафос, чіткість громадян. позиції, стильове новаторство і, водночас, певну ускладненість метафор, надмір алегорій тощо. У збірках "Сто поезій" (1967), "На срібнім березі" (1978), "Губами теплими і оком золотим" (1984) виявились психол. глибина поезії В., злитість лірики громадян. та інтимної, самобутність поетич. форми. Осн. теми творчості — істор. доля народу, тривога за майбутнє людства у зв'язку з загрозою термоядерної війни. Для героя лірики В. характерні відчуття внутр. свободи, розкутість думки, бажання взяти на себе відповідальність за все, що відбувається в світі. У формі складних ліричних асоціацій і алегорій поет утверджує думку про неминучість оновлення сусп. буття, про перемогу розумного, справедливого й доброго в людській душі і взаєминах людей (вірші "Величальна народові", "Прелюд № 13", "Український прелюд", "І є народ", "Не маю зла до жодного народу"). В багатьох віршах В. показує природу в її вільно-стихійних і тривожних виявах, узгодженість її явищ, невичерпну різноманітність, вічний рух і мінливість ("Щуче", "На рябому коні прилетіла весна", "Лягла зима...", "Голубі сестри людей"). Почуттями великої сили сповнена любовна лірика В. ("Цю жінку я люблю", "Качки летять", "Коли моя рука", "На маленькій планеті..."). Лірика В. розмаїта за жанрами і віршовими формами — це класичні сонет і елегія, медитація, навіть романс і станси. Є в нього зразки япон. хоку, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом. Але переважно він творить власну ліричну форму, основа якої — народнопісенна традиція і досвід сучас. лірики.

В. активно працює і в прозі. Повісті "Сіроманець" (1977), "У глибині дощів" (1979), "Літо на Десні" (1983), оповідання "Гусенятко" (1978), "Низенько пов'язана" (1985) та ін. позначені тими ж рисами, що й поезія: високою духовністю, настроєвістю, широким спектром емоцій. Багатоплановість образів, елементи казковості, фантастики, гумор дозволяють В. творити дивний, прекрасний світ, у якому живуть і співпрацюють людина і одухотворена природа. В. — автор прозових і поетич. творів для дітей "Андрійко-Говорійко" (1970), "Первінка" (1971), "Мак" (1973), що виховують любов і повагу до праці, до рідної землі, вчать розуміти красу і добро. За книги "Літній ранок" (1976), "Літній вечір" (1979), "Ластівка біля вікна" (1981), "На добраніч" (1983) В. присуджено Держ. премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984). В кіно дебютував як виконавець ролі Івана Орлюка — гол. героя фільму "Повість полум'яних літ" (за сценарієм О. Довженка, 1961). Як режисер поставив на Київ. кіностудії ім. О. П. Довженка худож. фільми "Ескадра повертає на захід" (1964), "Берег надії" (1967), "Дума про Британку" (за трагедією Ю. Яновського, 1969), "Климко" (за повістями Григора Тютюнника, 1984), докум. фільми "Голубі сестри людей" (1966), "Слово про Андрія Малишка" (1983) та ін. Автор кіносценаріїв "Світ без війни", "Северин Наливайко" та ін. Написав спогади про О. Довженка ("Рік з Довженком", 1975). Переклав з рос. мови окремі вірші Б. Пастернака, з груз. — Н. Бараташвілі, з молд. — Л. Даміана та ін. Твори В. перекладено рос., лит., ест., груз., чес., словац., польс., рум., англ., португ. та ін. мовами.

♦ Тв.: Поезії. К., 1971; Київ. К., 1982; В глибині дощів. К., 1985; Вибрані твори. К., 1986; Кінь на вечірній зорі. К., 1987; Рос. перекл. — Третья книга. М., 1972; Козерог. М., 1977; Первинка. М., 1982; На серебряном берегу. М., 1983.

■ Літ.: Бараб.ш Ю. Це поезія... "Прапор", 1961, № 6; Слабошпицький М. На березі духовності. "Вітчизна", 1979, № 12; Ільницький М. В сучасному — минуле і майбутнє. В кн.: Ільницький М. На вістрі серця і пера. К., 1980; Моренець В. Відтворити цілісність світу. "Вітчизна", 1981, № 5; Салига Т. Душа мая в цвітінні. "Жовтень", 1983, № 2.

В. П. Іванисенко.