ВАВРОВИЙ Юхим Андрійович

ВАВРОВИ́Й Юхим Андрійович

• ВАВРОВИЙ Юхим Андрійович

(справж. прізв. — Виливчук)

[31.III (12.IV) 1890, с. Попівці, тепер Кременецького р-ну Терноп. обл. — 3.XII 1970, с. Кокорів, тих же р-ну і обл.]

- укр. рад. поет. Одержав поч. освіту. Працював друкарем у Києві. Учасник революц. виступів, 1912 — 14 його квартира була явкою для більшовиків. Переслідувався владою. В 1920 — 31 служив у Червоній Армії, пізніше був на осв. роботі. Друкувався з 1911: в дожовтн. час — у журналах "Огни" і "Печатное слово" — легальному органі Київ. комітету РСДРП (був його фактичним редактором), у рад. час — у газеті Київ. військ. округу "Красная Армия" та ін. Підготував зб. віршів "Вогні горять" (не видана). Ряд творів опубл. в антології "Революційна поезія Жовтня" (1960), зб. "Поезія" (1986, в. 2). Був незаконно репресований. Реабілітований.

■ Літ.: Крижанівський С. Корсунська Б. Відлуння великої борні. "Літературна Україна", 1964, 6 листопада; Півторадні В. Вогонь у темряві. "Вітчизна", 1982, № 1.

Г. І. Чернихівський.