ВАЙЯН-КУТЮР'Є (Vaillant-Couturier) Поль

ВАЙЯ́Н-КУТЮР'Є (Vaillant-Couturier) Поль

• ВАЙЯН-КУТЮР'Є (Vaillant-Couturier) Поль

(8.I 1892, Париж — 10.X 1937, там же)

- франц. письменник, політ. діяч. Один із засновників ФКП (1920), член її ЦК з 1920. Закінчив Париз. ун-т. Учасник 1-ї світової війни, імперіалістичну суть якої викрив у повісті "У відпустці" (1919), збірках оповідань "Солдатська війна" (1919, у співавт. з Р. Лефевром), "Листах моїм друзям" (1920), збірках віршів "XIII танців смерті" (1920), "Червоні поїзди" (1922). В 1921 приїздив до Москви на 3-й конгрес Комінтерну. Неодноразово бував в СРСР у 30-х pp. В 1926 — 35 — редактор, 1935 — 37 — гол. ред. газ. "L'Humanité" ("Юманіте"). Гостро критикував бурж. суспільство у зб. оповідань "Бал сліпих" (1927), трагіфарсі "Батько Липень" (1927, у співавт. з Л. Муссінаком). Виступав проти злочинів амер. імперіалізму і наступу фашизму в різних країнах, на захист респ. Іспанії (зб. нарисів "На фронті волі", 1936). У 20-х pp. був генер. секретарем Асоціації революц. письменників і художників Франції. Один із зачинателів л-ри соціалістич. реалізму у Франції. Проблему формування нової людини — борця за революц. ідеали порушив в автобіогр. повісті "Дитинство" (вид. 1938). Про соціалістич. будівництво в СРСР писав у публіцистич. книгах "Місяць у Червоній Москві" (1925), "Будівники нового життя" (1932; до неї увійшов нарис "По степах України й Північного Кавказу") та ін. Укр. мовою окремі вірші В.-К. переклали М. Терещенко, В. Коломієць.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Нещастя бути молодим. К. — Херсон, 1936; [Вірші]. "Всесвіт", 1960, № 11; 1961. № 12; [Вірші]. "Дніпро", 1969, № 11; Переможна зброя. "Україна", 1980, № 17; [Вірші]. "Дніпро", 1981, № 4; Рос. перекл. — Избранное. М., 1982.

■ Літ.: Наркирьер Ф. Поль Вайян-Кутюрье. В кн.: История французской литературы, т. 4. М., 1963; Хмельницкая Т. Поль Вайян-Кутюрье. В кн.: Писатели Франции. М., 1964; Фоменко Л. Н. Камрад Поль. В кн.: Фоменко Л. Н. Високий порог. М., 1971.

В. І. Пащенко.