ВАКУЛЕНКО Віктор Дмитрович

ВАКУ́ЛЕНКО Віктор Дмитрович

• ВАКУЛЕНКО Віктор Дмитрович

(16.XII 1921, м. Ізюм, тепер Харків. обл.)

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1960. Закінчив 1950 Київ. ун-т і 1960 Вищі літ. курси при Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Перші оповідання і нариси надруковані 1940 — 41. П'єси "Шлях до щастя" (пост. 1951), "Пісня серця" (1957), "Зоряні ночі" (1958) та роман "Шукаючи цвіту папороті" (1966) присвячені молоді, проблемам формування її життєвих позицій. Героїчне минуле народу постає в драмі "Полтавська фортеця" (1957). Мужність підпільників у роки Великої Вітчизн. війни, велич подвигу, стійкість рад. людей у битві проти фашизму відтворено в романідилогії "Так ніхто не любив" (кн. 1 — "Повінь зорі колише", 1973; кн. 2 — "Відгукнись, моє серце", 1977). Автор зб. повістей і оповідань "Гомін землі" (1969) та ін. Ряд п'єс В. перекладено рос. мовою.

Тв.: Так ніхто не любив. К., 1981; Пісня серця, К., 1983; Шукаючи цвіту папороті. К., 1987.

М. М. Чепурна.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me