ВАНДУРСЬКИЙ (Wandurski) Вітольд

ВАНДУ́РСЬКИЙ (Wandurski) Вітольд

• ВАНДУРСЬКИЙ (Wandurski) Вітольд

(8.IV 1891, Лодзь — 1.VI 1934, Москва)

- польс. письменник, перекладач, театр. і громад. діяч. Один із зачинателів польс. пролет. поезії і організаторів робітн. театру. Член Компартії Польщі. У 1916 — 21 жив у Росії й на Україні, був керівником і режисером аматорського театру в Харкові. У 1921 повернувся до Польщі. Разом з В. Броневським і С. Р. Станде видав зб. "Три залпи" (1925) — своєрідний маніфест пролет. поезії. Автор зб. віршів "Сажа й золото" (1926), гостросатиричних політ. п'єс "Смерть на груші" (1923), "Вистава про Ірода" (1926), "В готелі „Імперіалізм"" (1929). У зв'язку з урядовими репресіями емігрував 1929 до СРСР. У 1929 — 31 керував польс. театром-студією у Києві, для якого здійснював осучаснені переробки творів польс. письменників ("Срібний сон Саломеї" Ю. Словацького, "Слово про Якуба Шелю" Б. Ясенського), пов'язаних з укр. тематикою. Друкував статті в укр. пресі, зокрема "Маяковський і польські поети" (журн. "Життя й революція", 1931, № 7). З 1931 жив у Москві. Драма "Рабан" (пост. 1932) — про боротьбу польс. робітн. класу, комуністів проти бурж. режиму. Перекладач творів М. Гоголя, В. Маяковського, О. Блока. Українською мовою окремі вірші В. переклали Д. Павличко, Л. Череватенко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антологія польської поезії, т. 2. К., 1979.

Ю. Л. Булаховська.