ВАСИЛЕВСЬКИЙ (Wasilewski) Леон

ВАСИЛЕ́ВСЬКИЙ (Wasilewski) Леон

• ВАСИЛЕВСЬКИЙ (Wasilewski) Леон

(псевд. — Левко Васильчук та ін.; 24.VIII 1870, Петербург — 10.XII 1936, Варшава)

- польс. публіцист, історик, етнограф, громад. і держ. діяч. Батько В. Василевської. Вчився 1893 — 94 у Львів., пізніше — Праз. ун-тах. В бурж. Польщі — міністр закордонних справ (1918 — 19), директор ряду наук. установ, з 1929 — редактор бурж. газ. "Niepodleglosc" ("Незалежність"). Теоретик і активний діяч правого крила Польс. соціалістичної партії. Приятелював з І. Франком, про якого опубл. спогади, і М. Павликом. Друкував статті в журналах "Народ" та "Житє і слово". В 1895 видав у Празі польс. мовою з невеликими скороченнями і коментарями брошуру М. Драгоманова про ставлення соціалізму до релігії. В кн. "Сучасна Галичина" (1900, Петербург, рос. мовою) у розд. "Література та інтелектуальне життя Галичини" дав короткий огляд західноукр. л-ри ("Русалка Дністровая", творчість Ю. Федьковича, І. Франка, О. Маковея, В. Щурата, Н. Кобринської, О. Кобилянської). В кн. "Україна та українська справа" (Краків, 1911; 2-е вид. — "Українська національна справа в її історичному розвитку", Краків, 1925) з загально-демокр. позицій подав короткий огляд укр. л-ри, біографію Т. Шевченка, висвітлив зв'язки укр. поета з польс. письменниками, значення його творчої спадщини.

♦ Тв.: Укр. перекл. — У Івана Франка. В кн.: Іван Франко у спогадах сучасників, кн. 2. Львів, 1972.

І. М. Лозинський.