ВЕНЕЛІН Юрій Іванович

ВЕНЕ́ЛІН Юрій Іванович

• ВЕНЕЛІН Юрій Іванович

(справж. прізв. — Гуца)

[22.IV 1802, с. Велика Тибава, тепер Тибава Свалявського р-ну Закарп. обл. — 26.III (7.IV) 1839, Москва]

- рос. і укр. історик, етнограф і фольклорист. Навчався на філос. ф-ті Львів. ун-ту (1822), закінчив 1829 мед. ф-т Моск. ун-ту. Один із засновників болгаристики в Росії, а також фольклористики в Болгарії. Автор праць з болг. історії, л-ри й фольклору ("Давні і нинішні болгари...", т. 1, 1829; "Про зародження нової болгарської літератури", ч. 1 — 2, 1838 — 41, та ін.). У ст. "Про характер народних пісень у слов'ян задунайських" (1835) дав високу оцінку фольклору сербів та болгар. Зібрані ним болг. нар. пісні опубліковано в зб. "Болгарські пісні із збірника Ю. І. Венеліна, М. Д. Катранова та інших..." (1855).

В. досліджував питання історії і культури укр. народу, зокрема Карпатської Русі. Праця "Про джерела народної поезії загалом і про південноруську особливо" (1834) є розгорнутою рецензією на "Українські народні пісні" М. Максимовича. Фольклор. матеріали, зібрані В., опубл. частково ("Карпаторуські прислів'я", 1906). Незважаючи на недостатню обгрунтованість, а то й помилковість деяких його припущень і тверджень, праці В. мали помітний вплив на розвиток вітчизн. і болг. філології, сприяли зміцненню рос.-болг. та укр.-болг. зв'язків. Йому споруджено пам'ятники в Одесі (1842) та Софії.

■ Літ.: Шумада Н. С. Ю. Венелін як збирач і дослідник українського фольклору. "Народна творчість та етнографія", 1961, № 4; Байдура Т. Юрій Іванович Венелін. Братислава, 1968.

Н. С. Шумада.