ВЕРЕШМАРТІ (Vörösmarty) Мігай

ВЕ́РЕШМАРТІ (Vörösmarty) Мігай

• ВЕРЕШМАРТІ (Vörösmarty) Мігай

(1.XII 1800, Кагольнашнєк — 19.XI 1855, Пешт)

- угор. письменник і критик. Представник романтизму. Один з основоположників нової угор. л-ри. Закінчив Будапешт. ун-т. У 1825 вийшла патріотична епічна поема В. "Втеча Залана". Починаючи з 30-х pp. писав соціально й політично загострені твори, в яких закликав до служіння батьківщині, виступав на захист селян ("Заклик", 1836, "Що ми робимо?", 1844; "Доля й угорець", 1845; "В чому біда?", 1847). Під час революції 1848 — депутат революц. парламенту Угорщини. Вірші 50-х pp. ("Передмова", "Старий циган" та ін.) сповнені смутку у зв'язку з поразкою революції, але в них висловлено й віру в щасливе майбутнє. Широко відомі драми В. "Чонгор і Тюнде" (1831), "Ціллеї і Гуняді" (1844), поеми "Руїни" (1831) і "Пробудження Арпада" (1837), балада "Прекрасна Ілонка" (1832). Автор циклу театрознавчих статей "Драматургічні уривки". Творчість В. відіграла значну роль у розвитку угор. літ. мови, вплинула на формування угор. революц.-демократичної поезії. Укр. мовою окремі вірші В. переклали П. Грабовський, Ю. Шкробинець.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Шкробинець Ю. Угорська арфа. Ужгород, 1970; [Вірші]. В кн.: Співець. К., 1972; Кохай свою країну милу. В кн.: Грабовський П. Вибрані твори, т. 1. К., 1985; Рос. перекл. — Избранное. М., 1956; Чонгор и Тюнде. М., 1984.

К. О. Шахова.