ВЕРЕШ (Weöres) Шандор

ВЕ́РЕШ (Weöres) Шандор

• ВЕРЕШ (Weöres) Шандор

(22.VI 1913, м. Сомбатгей)

- угор. поет, перекладач, літературознавець. Закінчив 1939 ун-т у м. Печі. Автор збірок "Холодно" (1934) і "Медуза" (1943), поетич. драм "Місяць і Дракон" (1967), віршів для дітей тощо. Його поезія відзначається глибиною філософського осмислення законів людського буття, високим худож. рівнем. Літ.-крит. статті та віршовані прозові твори В. увійшли до "Вибраних творів" (1970). Перекладає античну, сх. та європ. поезію, зокрема поезію народів СРСР (О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Брюсова, С. Маршака, В. Маяковського, III. Руставелі та ін.). У 1953 в Будапешті видано "Кобзар" Т. Шевченка, в якому вміщено 122 твори (у т. ч. "Причинна", "Катерина", "Гайдамаки", "Кавказ", "Неофіти") в його перекладі. В 1964 приїжджав на Україну для участі у відзначенні 150-річчя з дня народження Т. Шевченка. В. належить кілька статей і віршів про укр. поета. Переклав окремі твори І. Франка, Лесі Українки, Д. Загула, М. Бажана та ін.

[опубл. в його книгах "Закликання духів" (1958) і "Збірка перекладів" (1975), а також в антології "Українські поети" (1971)]. Кілька віршів В. переклав Ю. Шкробинець.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Шкробинець Ю. Угорська арфа. Ужгород, 1970; [Вірші]. "Всесвіт", 1972, № 6.

■ Літ.: Мегела І. П. Пристрасність художнього мислення. "Всесвіт", 1975, № 4.

К. І. Горват.