ВЕРХОВИНЕЦЬ Василь Миколайович

ВЕРХОВИ́НЕЦЬ Василь Миколайович

• ВЕРХОВИНЕЦЬ Василь Миколайович

(справж. прізв. — Костів)

(5.I 1880, с. Старий Мізунь, тепер Долинського р-ну Івано-Франк. обл. — 11.IV 1938)

- укр. рад. композитор, фольклорист і етнограф. Закінчив 1899 Самбірську вчител. семінарію. У 1899 — 1906 працював актором і хормейстером Руського народного театру у Львові, 1906 — 15 — актор, хормейстер і диригент театру Миколи Садовського в Києві. В 1920 — 32 керував кафедрою мистецтвознавства у Полтав. пед. ін-ті, потім працював у Київ. муз.-драм. ін-ті ім. М. В. Лисенка. Автор праці з укр. хореографії "Теорія українського народного танку" (1919), збірника дитячих ігор і пісень "Весняночка" (1925). У його доробку — "Народне українське весілля, описане 2 і 3 квітня 1912 в с. Шпичинці..." (1914). В. гармонізував "Інтернаціонал", створив популярні пісні "Заграй, кобзарю", "Більше надії, брати", "Грими, грими, могутня пісне!", які стали народними, а також хори, романси, збирав і обробляв укр. нар. пісні. Незаконно репресований 1938. Реабілітований 1958.

♦ Тв.: Весняночка. К., 1979.

■ Літ.: Золочевський В. Українська народна музика у творчості В. М. Верховинця. "Народна творчість та етнографія", 1960, № 3; Дзюба Г. А. Фольклористична діяльність В. М. Верховинця. "Народна творчість та етнографія", 1985, № 1.

M. M. Шубравська.