ВЕРХАРН (Verhaeren) Еміль

ВЕРХА́РН (Verhaeren) Еміль

• ВЕРХАРН (Verhaeren) Еміль

(21.V 1855, с. СентАман, біля Антверпена — 27.XI 1916, Руан)

- бельг. поет, драматург, критик. Писав франц. мовою. Закінчив 1881 ун-т у м. Левені. На поч. 80-х pp. належав до літ. об'єднання "Молода Бельгія". У зб. "Фламандки" (1883) поетизував життя сільс. Фландрії. У збірках символіст. віршів "Вечори" (1887), "Розгроми" (1888), "Чорні смолоскипи" (1890), пройнятих настроями відчаю, зобразив жорстоку капіталістич. дійсність, атмосферу кризи сучасного йому суспільства. На поч. 90-х pp. В. зблизився з робітничим соціалістич. рухом Бельгії, що позначилось на його творчості. У збірках віршів "Примарні села", "Міста-спрути" (обидві — 1895) змальовано соціальні контрасти великого міста, подано трагічні картини руйнування села під натиском капіталізму; вірші "Повстання", "Коваль", "Трибун" та ін. й особливо драма "Зорі" (1898) мають уже революц. спрямування. У пафосних образах В. зображує боротьбу нар. мас, проголошує ідею соціальної революції, єднання трудящих світу. В збірках віршів "Закривавлена Бельгія" (1915), "Червоні крила війни" (1916) він засудив загарбницьку політику нім. імперіалізму. Виявив себе як визначний майстер верлібру. Автор крит. праць про Г. Рембрандта, П. П. Рубенса, В. Шекспіра, В. Гюго, про франц. та бельг. символістів. В. І. Ленін, за свідченням Н. К. Крупської, "зачитувався Верхарном". У вірші "Хвала вітрові" (зб. "Безмежне сяйво", 1906) В. згадував про Україну, Дніпро. П. Тичина присвятив В. вірш "Верхарн у 1905-му", І. Сенченко написав оповідання "Верхарн". Драма "Зорі" йшла в укр. театрах (1919 — в Київ. театрі Червоної Армії; Харків. Будинку освіти ім. А. Луначарського). До композиції "Перший будинок нового світу", яка була пост. 1921 в Київ. театрі "Центростудія", ввійшли драма "Зорі" Е. Верхарна і вірші із зб. "Плуг" П. Тичини. Про творчість В. писали І. Франко, Леся Українка, М. Рильський та ін. Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Терещенко, О. Коваленко, В. Самійленко, М. Зеров, Борис Тен та ін.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Поезії. К., 1922; Поеми. Х., 1927; Вибрані поезії. К., 1946; Вибране. К., 1966; [Вірші]. В кн.: Передчуття. К., 1979; Рос. перекл. — Избранное. М., 1955; Стихотворения. — Зори. М., 1972.

Д. Х. Іллічевський.