ВЕСТДЕЙК (Vestdijk) Симон

ВЕ́СТДЕЙК (Vestdijk) Симон

• ВЕСТДЕЙК (Vestdijk) Симон

(17.X 1898, м. Гарлінген — 23.III 1971, Утрехт)

- нідерл. письменник, критик. Вивчав медицину, психологію в Амстердам. ун-ті. Творчість В. має гуманістичний, антибурж. характер. Автор поетич. збірок "Вірші" (1932), "Римована палітра" (1933), "Служіння жінці" (1934), "Дитина міста і села" (1936), "Рембрандт і ангели" (1956); романів: історичних — "П'ята печать" (1937), "Останні роки Пілатового життя" (1938), "Острів рому" (1940), психол.-побутових та соціальних — "Знову до Іни Дамман" (1934), "Пан Віссер спускається в пекло" (1936); циклу автобіогр. романів "Антон Вахтер" (1939 — 48) та ін. Деякі романи спрямовані проти фашизму ("Ельза Белер, німецька служниця", 1936; "Вогнепоклонники", 1947; "Спотворений Аполлон", 1952). Під час нім. окупації був ув'язнений, події цього часу відображено в романі "Пастораль 1943 року" (1945). Інші романи — "Філософ і убивця" (1961), "Процес майстра Екгарта" (1970). Писав критичні праці ("Проблема вини у Достоєвського", 1945), статті (зб. "Мистецтво і сон", 1957). Вірш В. "Сліпі" в перекл. В. Осадчого увійшов до зб. "Поклик" (К., 1984).

♦ Тв.: Рос. перекл. — Пастораль сорок третьего года. — Рассказы. М., 1973.

Г. П. Конур.