ВИНОГРАДОВ Віктор Володимирович

ВИНОГРА́ДОВ Віктор Володимирович

• ВИНОГРАДОВ Віктор Володимирович

[31.XII 1894 (12.I 1895), м. Зарайськ, тепер Моск. обл. — 4.Х 1969, Москва]

- рос. рад. мовознавець і літературознавець, академік АН СРСР з 1946, іноз. член багатьох зарубіж. академій. Закінчив 1917 у Петрограді Істор.-філологічний та Археол. ін-ти. Професор Ленінгр. (1920 — 29). і Моск. (1930 — 69) ун-тів. Директор Ін-ту мовознавства АН СРСР (1950 — 54), Ін-ту рос. мови АН СРСР (1958 — 68). Академік-секретар Відділення л-ри і мови АН СРСР (1950 — 63). Автор праць з питань граматики рос. мови ("Російська мова", 1947; Держ. премія СРСР, 1951), історії рос. літ. мови ("Нариси з історії російської літературної мови XVII — XVIII ст.", 1934, та ін.), розробив основи вивчення фразеологічних одиниць і їхньої класифікації тощо. Велику увагу приділяв заг. питанням лексикографії, стилістики, поетики, теорії худож. мови. Досліджував мову і стиль М. Гоголя, О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, Ф. Достоєвського, М. Горького та ін., проблему еволюції критичного реалізму в рос. л-рі. У багатьох працях використовував укр. матеріал, розробляв проблему взаємодії рос., укр. та білорус. мов у різні періоди їхнього розвитку ("До питання про історичні зв'язки російської, української та білоруської мов", 1947; "Про мову ранньої прози Гоголя", 1951, та ін.).

♦ Тв.: Избранные труды, т. 1 — 2. М., 1975 — 76.

■ Літ.: Проблеми современной филологии. Сборник статей к семидесятилетию акад. В. В. Виноградова. М., 1965; Академік Віктор Володимирович Виноградов. "Мовознавство", 1970, № 1.

В. М. Русанівський.