ВИШЕНСЬКИЙ Іван

ВИ́ШЕНСЬКИЙ Іван

• ВИШЕНСЬКИЙ Іван

("Иоанн русин, реченный Вышенский", "Иоанн мних Вишенский", "Иоан инок э ВишнЂ"; серед. 16 ст., Судова Вишня, тепер місто Львів. обл. — між 1621 і 1633, Афон, Греція)

- укр. полеміст-сатирик. Замолоду жив у Луцьку, потім, ймовірно, належав до Острозького літературно-наукового гуртка 2-ї пол. 16 ст. Прибл. у 80-х pp. переселився на Афон — один з центрів православ'я. У 1604 відвідав Україну, два роки жив у Львові та в ін. місцях, знову повернувся на Афон, де й помер аскетом-печерником.

Відома нині літ. спадщина В. — це 16 (17) трактатів і послань, написаних між 1588 і 1615 (1616). Десять з них В. об'єднав у рукописну "Книжку": "Обличение диавола-миродержца"; "Писание до князя Василия" (Костянтина Острозького); "Порада"; "Писание до всЂх обще, в Лядской земли живущих"; "Писание к утекшим от православное вЂры єпископом" (дві редакції; скорочену опубліковано 1598 в острозькій "Книжиці" — єдиному прижиттєвому виданні) та ін. У 1600 — 1615 (1616) написав "Краткословны отвЂт Феодула", "Зачапку мудраго латынника з глупым русином", "Позорище мысленное", три листи-послання до стариці Домникії, Львів. братства та Іова Княгиницького. Творчість В. займає особливе місце в історії укр. л-ри. Вона відзначається величезною силою викривального пафосу, політ. сатири, що було викликано різким посиленням у Речі Посполитій нац., реліг. і соціального гноблення трудових мас укр. і білорус. народів. Письменник розкривав глибоку несправедливість існуючого сусп. ладу, гостро засуджував паразитизм і продажність панівних класів, таврував королів і царів як даних не богом, а дияволом. Боровся проти ідеологічної агресії "латинників"-єзуїтів, папства загалом, проти Брестської унії 1596 та її верховодів, полонізації та окатоличення, переконано заявляючи, що укр. трудовий народ ніколи не скориться кривавим гнобителям. "Ніколи ще до того часу сильні миру сього, світські чи духовні, не чули від простого южноруса таких гордих, рішучих і потрясаюче сильних слів" (Франко І. Іван Вишенський і його твори. Зібр. тв., т. 30, с. 104). Твори В. виражали визвольні прагнення народу. Дотримуючись гуманістично-демократичної ідеї рівності всіх людей, В., однак, позитивну сусп. програму зводив до утопічного ідеалу первісного християнства, надавав вирішального значення духовному очищенню та моральному вдосконаленню людини. Він володів неповторно індивідуальними літ. стилем і образністю, позначеними енергійністю, імпульсивністю, полемічно-викривальним запалом. Ораторський пафос поєднував з убивчим сарказмом та уїдливою іронією. В. — блискучий майстер неологізмів; мова його — суміш старослов'янської, яку він ревно обстоював, та укр. народної. Твори В., оцінені сучасниками як "книга злото", неодноразово переписувалися не лише на Україні, а й у Росії (зокрема, серед старообрядців). Серед досліджень життя і творчості В. особливу цінність становлять праці І. Франка, який створив також поему "Іван Вишенський" (1900); до образу В. звертаються і сучасні письменники, художники, скульптори.

♦ Тв.: Сочинения. М. — Л., 1955; Твори. К., 1959; Твори. К., 1986.

■ Літ.: Франко І. Іван Вишенський і його твори. В кн.: Франко 1. Зібрання творів, т. 30. М., 1981; Житецкий И. П. Литературная деятельность Иоанна Вишенского. "Киевская старина", 1890, № 6; Єрьомін І. П. Іван Вишенський і його громадсько-літературна діяльність. В кн.: Вишенський І. Твори. К., 1959; Кримський А. Иоанн Вишенский, его жизнь и сочинения. В кн.: Кримський А. Твори, т. 2. К., 1972; Сумцов Н. Ф. Иоанн Вышенский (Южнорусский полемист начала XVII стА "Киевская старина", 1885, № 4; Махновець Л. Є. Сатира і гумор української прози XVI — XVIII ст. К., 1964; Яременко П. К. Іван Вишенський. К., 1982.

Л. Є. Махновець.