ВИШЕСЛАВСЬКИЙ Леонід Миколайович

ВИШЕСЛА́ВСЬКИЙ Леонід Миколайович

• ВИШЕСЛАВСЬКИЙ Леонід Миколайович

[5 (18).III 1914, м. Миколаїв]

- рос. рад. поет, перекладач, літературознавець, критик, канд. філол. наук з 1947. Член КПРС з 1943. Закінчив 1938 Київ. ун-т. Учасник Великої Вітчизн. війни. У першій зб. "Здрастуй, сонце!" (1938) визначились елементи худож. програми письменника, реалізованої в його наступній творчості. Зб. "Чайка" (1946) увібрала кращі вірші фронтових років про мужність і героїзм рад. народу під час Великої Вітчизн. війни. Вірші повоєнного часу (збірки "Подвиг мрійників", 1949; "Молодість світу" і "Пісня з Дніпра", 1951; "Шляхами правди", 1952; "Спорідненість", 1955; "Простір", 1956; "Єдність землі", 1958; "Щедрість", 1960), відтворюють трудовий ентузіазм, героїку мирної праці, славлять мир і дружбу між народами. В книгах "Зоряні сонети" (1962), "Садівник" (1968), "Лоно" (1972), "Сковородинівське коло" (1980), "Сніжна весна" (1981) та ін. головна увага звернена на сучасність, задуми і звершення людей, філос. і моральні проблеми епохи. Постійне проживання на Україні часто визначає тематику, образну будову і стиль поезії В. Традиції укр. пісенного фольклору та поетичної класики поєднуються в його творах з високою культурою рос. класичного вірша. Для поезії В. характерні вміння перевести наук. факт у худож. образ, увага до скупої і точно вибраної деталі, особлива асоціативність, оновлення класичних строфічних побудов, вишукана ритміка. Пише також для дітей (книги "Піонерська таємниця", 1950; "Марусин букет", 1953). Автор літературознавчих досліджень про творчість В. Маяковського, статей з питань сучас. літ. процесу, передмов до зб. молодих поетів, рецензій. За двотомник віршів "Основа" (1974) і зб. "Поезії" (1974) удостоєний премії ім. П. Г. Тичини "Чуття єдиної родини" (1975), за зб. "Близька зоря" (1983) — Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1984). Переклав ряд творів Т. Г. Шевченка (поеми "Мар'яна-черниця", "Царі", "Псалми Давидові" та ін.), М. Старицького (вірш "Дивлюсь на тебе і минуле..." та ін.), кілька сонетів І. Франка, Лесі Українки, вірші М. Рильського, М. Бажана, П. Тичини. В перекладі В. окремими книжками вийшли твори В. Ткаченко ("Благодарность земле". М., 1968), М. Гаска ("Звенья жизни". М., 1971), О. Сороки ("Первоцвет". М., 1972), В. Бровченка ("Степная колыбель". М., 1974). Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, В. Бровченко, А. Кацнельсон, О. Ющенко та ін.

♦ Тв.: Избранные произведения, т. 1 — 2. К., 1984; Укр. перекл. — Грунт. К., 1973.

■ Літ.: О Леониде Вышеславском. К., 1974; Куприянов И. Леонид Вышеславский. К., 1984.

І. Т. Купріянов.