ВОЇНСЬКА ПОВІСТЬ

ВО́ЇНСЬКА ПО́ВІСТЬ

• ВОЇНСЬКА ПОВІСТЬ

- жанр середньовічної л-ри. В сюжеті В. п. центр. місце посідають батальні сцени, епізоди військ. побуту; фабульною основою виступають реальні або легендарні істор. події. Виявляється тенденція до фактографічного опису, насичення твору стереотипними стилістичними формулами, наближення до узвичаєної схеми зображення героїв, їхніх вчинків і почуттів. Нерідко зустрічаються монологи персонажів, звернені до воїнів, до ворогів, до бога (монологи-молитви). В.п. розвивалась у тісній взаємодії з фольклорною епічною традицією, з істор., почасти з агіографічною прозою. За умов середньовіччя стала важливою формою поширення патріотичних ідей, звеличення воїнських чеснот: мужності, самовідданості, вірності вітчизні, сміливості тощо. Загальноєвроп. популярність мали повісті "Александрія" та "Іудейська війна" Йосифа Флавія (у східнослов'ян. варіанті — "Повість про зруйнування Єрусалима"). У Київ. Русі були поширені твори візант. походження "Девгенієве діяніє" та "Троянські діяння". Вплив В. п. позначається на принципах зображення боротьби з ворогами Русі та князівських усобиць у "Повісті временних літ", "Слові о полку Ігоревім", Київському літописі 12 ст., ін. пам'ятках. Особливо плідним виявився вплив цього жанру на галиц. літ. традиції (Галицько-Волинський літопис, "Житіє Олександра Невського"). До літ. досвіду В. п. звертаються укр. історіографи 15 — 18 ст. при зображенні діяльності князя Вітовта (Литовський літопис), Костянтина Острозького (Короткий Київський літопис), а особливо подій визвольної війни 1648 — 54 й політ. життя України 2-ї пол. 17 — поч. 18 ст. (літописи Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, "Історія русів"). В. п. у літ. процесі передувала романтичній та реалістичній істор. прозі. Твори цього жанру цінні й як історіогр. джерело.

Літ.: Воинские повести Древней Руси.Л., 1985; Орлов А. С. Об особенностях формы русских воинских повестей (кончая XVII в.). "Чтения в имп. Обществе истории и древностей российских", 1902, кн. 4; Орлов А. С. Героические темы древней русской литературы. М. — Л., 1945.

Ю. А. Ісіченко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me