ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ Андрій Андрійович

ВОЗНЕСЕ́НСЬКИЙ Андрій Андрійович

• ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ Андрій Андрійович

(12.V 1933, Москва)

- рос. рад. поет, почесний член Американської академії мист-ва і л-ри, Франц. академії ім. С. Малларме та Акад. Гонкурів. Закінчив 1958 Московський архітектурний ін-т. Уже в перших книжках "Параб.ла" і "Мозаїка" (обидві — 1960) В. прагнув утвердити перетворюючу силу мистецтва. Громадян. активність його поезії виявилась і в збірках "Сорок ліричних відступів з поеми „Трикутна груша"" (1962) й "Антисвіти" (1964), написаних під враженням від подорожей до Америки і Зх. Європи. Поему "Лонжюмо" (1963) присвятив В. І. Леніну. Поезія В. порушує злободенні соціально-політ. проблеми, оспівує благородство духовних поривань сучасника і гнівно таврує ницість духу в усіх її виявах (збірки "Ахіллесове серце", 1966; "Тінь звука", 1970; "Погляд", 1972; "Випусти птаха", 1974; "Дубове листя віолончельне", 1975; "Вітражних справ майстер", 1976; Держ. премія СРСР, 1978; "Спокуса", 1978, та ін.). В ній звучить тема відповідальності людини і суспільства за збереження життя на землі (вірші "Роздуми над Чорнобилем", "Озеро", обидва — 1986). Поема "Рів" (1986) таврує морально потворні явища, породжені жадобою до наживи, бездуховністю. Творам В. властиві поєднання філос. і ліричного начал, насиченість словесними й звуковими асоціаціями. У кн. літ.-критичних статей, філос.-публіцистичних есе і спогадів "Виконроби духу" (1984) змалював портрети письменників та ін. творців сучас. культури. У вірші В. "Крізь стрій" постає образ Т. Шевченка — непохитного борця за соціальну справедливість. Відзначений премією Міжнар. форуму поетів (Нью-Йорк, 1972). Укр. мовою окремі вірші й поеми В. переклали А. Малишко, Д. Павличко, Р. Лубківський, П. Перебийніс, С. Пінчук та ін.

♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 3. М., 1983 — 84; Прорабы духа. М., 1984; Ров. М., 1988.

■ Літ.: Михайлов А. Андрей Вознесенский. В кн.: Михайлов А. Собрание сочинений, т. 2. М., 1986.

І. Д. Бажинов.