ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

ВОЛОДИ́МИР МОНОМАХ

• ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

(Володимир-Василій Всеволодович; 1053 — 19.V 1125, похований у Софійському соборі в Києві)

- великий князь київський (1113 — 25), онук Ярослава Мудрого та візант. імператора Костянтина IX Мономаха. Княжив у Ростові-Суздальському, Смоленську, Володимирі-Волинському, Чернігові, Переяславлі. В 1103 і 1111 організував успішні походи проти половців. Запрошений боярством на престол у Києві, проводив політику консолідації руських князівств, законодавчо ("Устав" В. М.) дещо послабив гніт і визискування народу, сприяв розвиткові літописання. В. М. — автор "Поучення" (1117), листа ("грамотиці") до Олега Святославича (1096 — 97) та молитви. Автобіогр. "Поучення" В. М., адресоване його дітям і широкому загалу, пропагувало ідеї наполегливої праці, гуманізму, доброти, миру, справедливості, високої моралі, патріотизму: "убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступайтесь самі, а не давайте сильним погубити людину", "лжі бережися, і п'янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло", "не хочу я лиха, а добра хочу браттям і Руській землі". Твори В. М. мають істор.-докум. та худож.-естетичне значення і належать до видатних пам'яток письменства Київ. Русі. Збереглися в складі "Повісті временних літ" за Лаврентіївським списком.

♦ Тв.: [Твори]. В кн.: Полное собрание русских летописей, т. 1. М., 1962; Поучення [Переклад, передмова і примітки Л. Є. Махновця]. "Пам'ятники України". 1986, № 3.

■ Літ.: Шляков Н. В. О Поучении Владимира Мономаха. СПБ, 1900; Ивакин И. М. Князь Владимир Мономах и его Поучение, ч. 1. М., 1901; Орлов А. С. Владимир Мономах. М. — Л., 1946.

Л. Є. Махновець.