ВОЛОШИН Іван Іванович

ВОЛО́ШИН Іван Іванович

• ВОЛОШИН Іван Іванович

[псевдоніми: Іван Волошка, Іван Волош; 27.ІХ (10.X) 1905, Київ — 15.VIII 1973, там же]

- укр. рад. письменник. Член КПРС з 1928. З 1922 навчався в Київ. худож.-пром. технікумі. Працював у освітніх і комсом. органах, у пресі. В 1938 — 51 — наук. співробітник ІМФЕ АН УРСР. Друкувався з 1925. Збірки нарисів та оповідань "Сади цвітуть" (1950), "Самоцвіти" (1952), "З моря народного" (1955), "Місячне срібло" (1961) та ін. — про життя трудівників села. Книжка нарисів "Прекрасне живе вічно" (1961) присвячена майстрам нар. та профес. мистецтва (художниці О. Кульчицькій, майстрові нар. декоративного розпису М. Примаченко, родині косівських різьбярів Шкрібляків та ін.). Тема творчої праці митців розкривається у романах "Художники" (1963), "Сашко Родень" (1966). Автор п'єси "Золоті артезіани" (1949) та ін.

♦ Тв.: Кришталеві вогні. К., 1974; Рос. перекл. — Хрустальные огни. М., 1963.

■ Літ.: Гурладі М. Іван Волошин. "Жовтень", 1960, № 7; Бойко Л. Обрії документальної прози. В кн.: Бойко Л. Сенс життя людського. К., 1972.

П. П. Хропко.