ВОЛОШИН Максиміліан Олександрович

ВОЛО́ШИН Максиміліан Олександрович

• ВОЛОШИН Максиміліан Олександрович

(справж. прізв. — Кирієнко-Волошин)

[16(28).V 1877, Київ — 11.VIII 1932, Коктебель, тепер смт Планерське Крим. обл.]

- рос. рад. письменник і художник. Навчався 1897 — 1900 в Моск. ун-ті (виключений за участь у студ. заворушеннях). З 1901 жив у Парижі, Петербурзі, Москві, а з 1917 — в Криму (Коктебель). Зазнав впливу франц. поезії та живопису. Був близький до рос. символістів і акмеїстів, співробітничав у їхніх альманахах і журналах "Северные цветы", "Весы", "Золотое руно", "Аполлон" та ін. У першій зб. "Вірші, 1900 — 1910" (1910) відбилися враження від подорожей по країнах Зх. Європи, революц. подій 1905 в Росії, роздуми про долю світової культури; тут уміщено також любовні вірші та поетичні пейзажі. Кращі твори відзначаються філос. глибиною і ліризмом, окремі — споглядальні, переобтяжені образами. В. зарекомендував себе як прихильник вишуканої віршової форми. У зб. поезій "Anno mundi ardentis 1915" (1916) виявились його антивоєнні переконання, пацифістська позиція. Зображувальні засоби В. набули більшої виразності, стислості. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції провідними у творчості В. стали історико-філос. спрямованість (зб. "Демони глухонімі", 1919; цикл віршів "Шляхами Каїна", 1922 — 26; поема "Росія", 1924), реальне відтворення бурхливих подій революції і громадян. війни. Збагатив рос. поезію пафосом наук. досвіду, істор. поглядом на природу, новими віршовими формами, свіжою образністю, ритміко-інтонаційними побудовами. Для віршів В. характерні класична ясність, пластичність, образна стислість, смислова завершеність, мелодійність і виразність мови. Значне місце в його доробку займають критичні виступи з питань культури, л-ри, худож. перекладу та образотворчого мистецтва (книги "Про Рєпіна", 1913; "Образи творчості", 1914; "Суриков", 1985). Автор пейзажів, виконаних у техніці олії, темпери й акварелі, та графічних малюнків. Перекладав твори франц. і нім. письменників. Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Вороний, М. Рильський, Є. Дроб'язко та ін. У смт Планерському створено Волошина М. О. будинок- музей.

♦ Тв.: Иверни. М., 1918; Демоны глухонемые. Х., 1919; Стихотворения. М., 1977; Лики творчества. М., 1988.

■ Літ.: Ланн Е. Писательская судьба Максимилиана Волошина. М., 1926; Максимилиан Волошин — художник Сборник материалов. М., 1976; Куприянов И. Т. Судьба поэта (Личность и поэзия Максимилиана Волошина). К., 1979; Волошинские ятения. М., 1981.

І. Г. Купріянов.